1. Роль і значення мови в житті суспільства

Мова є складною комунікативною системою, в якій усе має неповторну сутність. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві та є одним із факторів його самоорганізації, невід'ємною ознакою такої спільності, як рід, плем'я, народ­ність, нація.

У процесі суспільної діяльності люди вступають у різні стосунки, обмінюються досвідом в усіх сферах життя, переда­ють інформацію від покоління до покоління. Це спілкування відбувається за допомогою мови. «Мова — це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організування. Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб... Мова — це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я. І поки живе мова — житиме й народ», — писав Іван Огієнко.

У сучасному світі, як говорять дослідники, налічується близько шести тисяч мов. Кожна посідає своє, відведене лише для неї, місце і не може бути замінена жодною іншою. Мова містить досвід минулих поколінь і є запорукою майбутніх. Вона є генетичним кодом нації.

1.1. Функції мови

Найголовнішими функціями мови є комунікативна (чи функ­ція спілкування) та когнітивна (або гносеологічна).

Комунікативна функція виявляється у можливості та по­требі спілкування. Звукова мова й виникла як засіб спілкування, як можливість передавати певну інформацію. На первісному етапі розвитку суспільства вона замінила мову міміки та жестів, а згодом стала засобом, котрий задовольняє будь-які вимоги в комунікації членів суспільства.

Гносеологічна (пізнавальна) полягає в тому, що за допомо­гою мови ми пізнаємо світ, вивчаємо те, що нас оточує, і те, що перебуває на певній часовій чи просторовій віддалі (відомості про минуле чи знання про інші, бачені чи небачені, території). Людині ніколи не треба починати пізнання світу «з нуля». До­свід суспільства зафіксовано в історичних документах, довід­никах, словниках тощо. Пізнаючи мову, людина пізнає світ.

Можна говорити й про такі функції мови, як історична, со­ціальна, експресивна, імпресивна, волюнтативна, естетична, ідентифікаційна тощо. їх можна розглядати як доповнення до основних або як складові перших.

Так, історична функція полягає в накопиченні знань про минуле роду, нації, певної країни чи людства в цілому.

Реалізація соціальної функції виявляється в суспільній зна­чущості кожної мови: наскільки максимально охоплює вона сфери спілкування. Наприклад, англійська мова сьогодні пре­тендує на мову міжнародного спілкування; наша українська мова має свій вияв на міжнаціональному рівні (літературна її форма), на локально-територіальному (діалектна форма української мови), соціальному (професійне мовлення, жаргон, сленг).

Експресивна функція — це виявлення емоцій за допомо­гою різноманітних мовних засобів. Гнів, роздратування, сум, печаль, радість, біль тощо можна висловити як повнозначни­ми словами, що мають лексичне значення, так і вигуками, які набувають потрібного значення в контексті.

Імпресивна — полягає в переконуванні співбесідника за допомогою мовних засобів, приверненні його на свій бік, у зверненні уваги співрозмовника до питань, актуальних на певний момент для одного з мовців.

Волюнтативна функція виявляється в наказовості, у мож­ливості за допомогою мови примусити співбесідника діяти всупереч його власним переконанням, чинити так, як того бажає мовець.

Естетична, або поетична, задовольняє потреби носіїв мови не лише в певній інформації, а й насамперед несе приємність, насолоду читачеві чи слухачеві. Це досягається використанням образних засобів мовлення, які сприяють виникненню позитив­них емоцій. Мова — першоелемент культури. Фольклор, ху­дожня література, театр, пісня послуговуються мовою і самі за її допомогою висловлюють високі почуття, сприяють форму­ванню естетичного смаку слухачів та читачів.

Близькою до естетичної функції є виховна, оскільки худож­ні твори, вистави, кіно виховують громадянську позицію, за­кріплюють правила поведінки, формують особистість, яка здатна буде принести користь суспільству.

Завдяки ідентифікаційній функції кожен із мовців вирізняє себе з мовного середовища, відшукує спільних чи близьких за мовою співбесідників, а в усьому світі кожен народ чи народ­ність за допомогою мови заявляє про себе, ідентифікує своє існування серед інших націй і мов.

Когнітивна, або мислетворча, полягає в тому, що мова є засобом формування думки. Людське мислення — це оперу­вання поняттями, які позначені словами і які без слів не могли б існувати. У процесі мислення ці поняття зіставляються, за­перечуються, протиставляються тощо, і для цього існують певні мовні засоби.

Мова — явище системне, її функції існують не ізольовано, а взаємодіють між собою. Відсутність чи неповнота використання однієї з ник призводить до згубних наслідків як у мові, так і в сус­пільстві в цілому. У зв'язку з цим завдання кожного мовця — не просто послуговуватися мовними засобами, а й дотримуватися культури спілкування, збереження надбань, закладених у мові, піднесення престижу нашої мови в цілому світі. Таким чином на міжнародному рівні ідентифікуватимуться мова й нація.