Тема 4 – Теорія виробництва. Мікроекономічна модель підприємства (лк.04)

Анотація

Фактори виробництва, їх групування та варіації. Поняття і параметр виробничої функції. Сукупний, середній та граничний продукт. Виробнича функція з одним змінним фактором і її графічне відображення. Правило спадної віддачі (продуктивності) змінного фактору виробництва. Еластичність виробництва: поняття, методика обчислення показників, діапазон змін. Виробнича функція з двома змінними факторами. Крива однакового продукту (виробничої байдужості) – ізокванта. Карта ізоквант. Заміщення факторів виробництва. Гранична норма технічного заміщення. Ізокоста. Збільшення випуску за рахунок пропорційного нарощування обсягів ресурсів. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу. Еластичність масштабу та її взаємозв’язокз еластичністю виробництва.

План лекції

1. Підприємство як основа і організаційна структура господарської діяльності.

2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

3. Виробнича функція і її види

4. Граничний продукт, технологічна норма заміщення.

5. Рівновага виробника

6. Віддача від масштабу.

1

Виробництво – це процес використання ресурсів (робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей) для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Виробництво можна представити як систему, яка на вході споживає певні ресурси, а на виході видає готові продукти: товари чи послуги в натуральній або грошовій формі.

Таким чином, підприємство як ринково – виробнича система одночасно виступає в ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів виробництва), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг.

Всі фактори, які використовуються у виробництві, кількісно обмежені. Разом з тим, потреби людей постійно зростають. Таким чином, між обмеженими ресурсами і безмежними потребами завжди існує конфлікт.

Запобігти цього конфликту можна двома шляхами:

1. Максимізувати обсяги виробництва при певних обмеженнях ресурсів.

2. Мінімізувати витрати виробництва при заданих обсягах випуску.

Підприємство як окрема економічна структура, яка виробляє і реалізує певні товари, послуги, інформацію, створюється, як правило, з метою отримання прибутку. Економічна наука будується на припущенні, що будь–яке підприємство, приймаючи своє рішення, завжди буде дотримуватися тієї альтернативи, яка обіцяє принести максимальний прибуток.

Перед будь-яким підприємством стоять три основні питання:

1. Що виробляти (які економічні блага і в якій кількості)?

2. Як виробляти (за допомогою яких ресурсів)?

3. Для кого виробляти (хто отримує те, що вироблено)?

У теорії виробництва важливу роль відіграє чинник часу. Всі часові простори зазвичай ділять на два періоди: короткостроковий і довгостроковий.

Короткостроковий період (short–run) – це період виробництва, протягом якого може бути змінена кількість найбільш мобільних факторів виробництва, інші фактори залишаються незмінними.

Довгостроковий період (long–run) – це період виробництва, протягом якого можуть бути змінені всі виробничі фактори, то є всі фактори виробництва є змінними.

Виділяють наступні види підприємств:

1) приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи. Цей вид підприємств заснований на приватній власності його засновника, який використовує можливості найманої праці працівників;

2) колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

3) господарське товариство;

4) підприємство, яке засновано на власності об’єднання громадян;

5) комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

6) державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

За економічним призначенням підприємства як підприємницькі структури діляться на: виробництво засобів виробництва, предметів споживання; продукцію військово–промислового комплексу (ВПК); виробництво ідей та послуг; духовне виробництво.

За масштабами виробництва – на індивідуальні, серійні, масові.

За ступенем спеціалізації – на спеціалізовані, універсальні, змішані.

За розмірами персоналу – на малі, середні, великі.

По галузях виробництва – на промислові, будівельні, сільські, громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування та ін.

За сферою виробництва – на виробничі, невиробничі.

За новими формами господарювання – на фірми, контори, бюро, агентства, біржі, групи, фонди, кооперативи, товариства, банки, шопи, ферми і т.д.

Основною формою підприємницької діяльності виступають об'єднання підприємств. До них відносяться:

Асоціації – договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність кого небудь з її учасників.

Корпорація – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Концерн – статутне об’єднання підприємств промисловості, транспорту, банків, торгівлі, наукових організацій і т.д. на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

Консорціум – тимчасове, статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Усі об’єднання є юридичними особами, мають самостійно–вальний баланс, розрахункові рахунки, печатки зі своїм найменуванням та інші реквізити.

Життєвий цикл підприємства – це період його господарської діяль–ності. Розрізняють чотири фази життєвого циклу підприємства: створення, зростання, диференціація, консолідація. Перша фаза характеризується появою підприємства на ринку, друга – темпами розвитку підприємства, зміцненням його позицій на ринку, а третина – диверсифікацією господарської діяльності, проникненням на нові ринки; четверта – нововведеннями, переглядом стратегії або банкрутством.

Дослідники США виділяють наступний життєвий цикл підприємницької організації (як живого організму):

1. Народження

2. Дитинство

3. Юність

4. Рання зрілість

5. Проміжна зрілість

6. Остаточна зрілість

7. Старіння

8. Відродження (припинення діяльності, банкрутство).

1. Народження – задоволення потреб нового покупця, заняття вільної ринкової ніші, нового сегмента ринку. Головною метою є виживання, тому в справах проявляються новаторство, віра в успіх, безмежна працездатність. Характерною рисою організації є бойовитість, прагнення до максимального прибутку, а не особистого доходу.

2. Дитинство – це найнебезпечніша стадія життєвого циклу. Головною метою на цій стадії є короткочасний успіх. Характерною рисою є цілеспрямованість.

Особливе значення надається конкурентоспроможності організації. На цій стадії розоряється 90% підприємств. Метод планування: «Хапай що можеш».

3. Юність – це стадія початкового етапу стабільного формування організації. Замість інтуїтивного ризику застосовуються наукові розрахунки. Організація захоплює свою нішу (частину) ринку і здійснює стабільне планування прибутків.

4. 5. 6. Зрілість – це стадія поступового проникнення організації в нові сфери діяльності, посилення диференціації та диверсифікації, розширення масштабів. Організація проходь наступні етапи: національного, мультинаціонального, світового значення. Методом керівництва на цих етапах є децентралізація управління.

7. Старіння – уповільнення зростання, великі труднощі. Підприємство може не вижити. Головне завдання – зберегти організацію, підтримати усіма засобами статус кво. Моделлю організації є бюрократія, типом керівника – адміністратор.

8. Відродження – пожвавлення розвитку діяльності. Підприємству необхідно провести весь комплекс змін. Спосіб керівництва – з проявом агресивності, при ослабленні керівництва – настає банкрутство. Проходження підприємствами тієї або іншої фази життєвого циклу обумовлено умовами, що складаються на ринку, а також економічною політикою уряду.

2