Засоби вираження граматичного значення:

1. закінчення: мам-а – Н.в.одн., мам-ою – О.в.одн.; мам-и --Р.в.одн., Н.в. мнж.

2. суфікс: солод-к-ий – солод-ш-ий, смач-н-ий – смач-н-іш-ий – нульовий / вищий ступінь порівняння прикметника;

3. префікс: дорогий – най-дорожчий -- нульовий / найвищий ступінь порівняння прикметника;

4. префікс + суфікс: віш-а-ти – по-віс-и-ти – недоконаний і доконаний вид дієслова;

5. чергування звуків: рука – руці, набирати – набрати, скакати – скочити;

6. суплетивізм (зміна кореня, основи) : ловити – піймати – видове значення, великий – більший (ступінь порівняння), я – мене (відмінкове значення), переходити – перейти (значення виду);

7. наголос: в'оди -- вод'и, в'есни-- весн'и – Н.в. мнж.—Р.в.одн.; винос'ити -- в'иносити -- недоконаний і доконаний вид дієслова;

8. службові слова (прийменники, частки): ходив – ходив би – дійсний / умовний спосіб, відпочинуть – нехай відпочинуть – дійсний / наказовий спосіб, вагомий – (най)більш вагомий -- нульовий / найвищий ступінь порівняння прикметника; таксі – у таксі – Н.в.—М.в.; тривають розмов-и – дослухаюсь до розмов-и -- Н.в.мнж. – Р.в. одн.;

9. синтаксичний зв'язок слів: люблю кіно – не люблю кіно – не задоволений кіно -- З.в. – Р.в.— О.в.; нове таксі – нові таксі – одн. – мнж.;

10. порядок слів: Знання (Н.в.) породжує цікавість (З.в.) – Цікавість (Н.в.) породжує знання (З.в.).

Способи вираження граматичного значення:

1. синтетичний спосіб -- спосіб вираження граматичного значення синтетичною формою, тобто формою словозміни, у якій використовуються афікси (префікси, суфікси, закінчення): писати-му, писати-меш, вдал-іш-ий, співа-є, співа-ють.

2. аналітичний – спосіб вираження граматичного значення за допомогою аналітичної форми, тобто складеної форми, утвореної поєднанням самостійного і службового слова: буду розповідати, більш відомий, співав би, нехай співає.

2. Частини мови

Граматичне значення дає змогу віднести слово до певного граматичного класу слів – частин мови.

Частини мови – класи слів, об’єднані спільними семантичними, морфологічними і синтаксичними ознаками.

Семантичні ознаки – спільне лексичне значення: іменник – предметність (назва предмета), прикметник – стала ознака предмета, числівник – кількість, дієслово – динамічна ознака предмета (дія, процес, стан), прислівник – ознака іншої ознаки.

Морфологічні ознаки – однакові граматичні категорії, форми зміни слів.

Синтаксичні ознаки – спільна основна функція у реченні: іменник –підмет, додаток, дієслово – присудок, прикметник – означення, прислівник – обставина.

Поділ слів на частини мови – питання суперечливе, тому у мовознавстві, зокрема і в сучасному, існує низка класифікацій, більшою чи меншою мірою відмінні від традиційної.

Традиційна морфологія користується такою класифікацією частин мови (її ще називають шкільною):

1. Самостійні частини мови (повнозначні слова):

   1. Іменні частини мови:

А) іменник;

Б) прикметник;

В) числівник;

Г) займенник.

2. Дієслово.

3. Прислівник.

1. Службові частини мови (неповнозначні слова):

   1. прислівник;

   2. сполучник;

   3. частка.

2. Вигук.

Частини мови є також

змінювані (змінні) – ті, які мають закінчення: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та його форма дієприкметник;

незмінювані (незмінні) – прислівник, дієприслівник як форма дієслова, усі службові частини мови.

Лекція

Іменник як частина мови

1. Загальна характеристика іменника як частини мови.

2. Лексико-граматичні розряди іменника:

1. назви істот і неістот;

2. іменники конкретні й абстрактні;

3. іменники загальні і власні;

4. іменники предметні і речовинні;

ґ) іменники збірні й одиничні

3. Граматичні категорії іменника:

   1. категорія роду. Іменники спільного роду. Рід іменників на –ище. Рід незмінюваних іменників – загальних і власних назв. Рід відмінюваних і невідмінюваних абревіатур;

   2. категорія числа. Іменники, що мають форму тільки однини або тільки множини;

   3. категорія відмінка;

   4. відмінювання іменників. Невідмінювані іменники.

ґ) Поділ іменників на відміни і групи.

5. Відмінювання іменників 1, 2, 3, 4 відмін.

6. Відмінювання множинних іменників.

7. Відмінювання іменників прикметникової форми.