5. Види цивільного судочинства

Цивільне судочинство – це врегульований нормами ЦП права, порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов‘язаних цивільно-процесуальних прав і обов‘язків і цивільно-процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб‘єктами – органами судового виконання і учасниками процесу.

Вид цивільного судочинства — це порядок розгляду, передбачених у законі і поєднаних у певні групи, цивільних справ у суді першої інстанції, що обумовлюється матеріально-правовою природою справ, які входять у групу, і характеризується самостійними засобами й способами захисту прав і інтересів, а також особливостями судової процедури.

Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріальними ознаками в три види:

позовного провадження — у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин);

провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (з конституційних, адміністративних, фінансових) — по скаргах на неправильності в списках виборців та в списках громадян, по заявах про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності; по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень;

окремого провадження — у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;

6. Стадії цивільного процесу.

Під стадією цивільного судочинства розуміють сукупність процесуальних дій, спрямованих на здійснення однієї найближчої процесуальної мети. Найчастіше виділяються наступні 8 стадії:

Подання заяви, відкриття провадження у справі;

провадження в справі до судового розгляду;

судовий розгляд в суді першої інстанції (розгляд справи по суті і ухвалення рішень);

провадження в апеляційній інстанції;

провадження в касаційній інстанції;

провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами;

перегляд рішень, ухвал, за нововиявленими обставинами;

виконавче провадження. (звернення рішення до виконання)

перші 3 стадії – основні, інші -факультативні.

Наявність зазначених стадій не означає, що будь-яка цивільна справа обов'язково повинна пройти їх усі. Процес може бути завершений на будь-якій стадії.

7. Джерела цивільного процесуального права.

Джерелами ЦП права є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах.

Джерелами ЦПП (судочинства) є:

• Конституція України;

• Цивільно-процесуальний кодекс;

• Закон України «Про міжнародне приватне право»

Джерелами ЦПП насамперед є: Цивільний процесуальний кодекс України, яким врегульовано порядок судочинства в цивільних справах, До джерел цивільного процесуального права належать також інші кодекси і закони України, якими визначені окремі положення цивільного процесу:

8. Норми цивільно-процесуального права, їх система. Дія норм цивільного процесуального права в часі і просторі.

Нормами ЦПП є встановлені державою України загальнообов'язкові правила, що регулюють порядок здійснення правосуддя в цивільних справах загальними судами та визначають систему процесуальних дій, виконуваних суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин, та систему їх процесуальних прав й обов'язків, реалізація яких забезпечується визначеними законодавством цивільними процесуальними засобами (гарантіями).

Норми цивільного процесуального права характеризуються такими ознаками: 1) встановлюються тільки державою. Санкціонованих норм в цивільному процесуальному законодавстві немає; 2) є загальнообов'язковими для всіх осіб на території України: органів, юридичних і службових осіб, для суду, учасників цивільного процесу — осіб, які беруть участь у справі, та осіб, які не беруть участі у справі. 3) мають загальний характер, є правилами поведінки суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин численного застосування. 4) забезпечуються виконанням різними правовими засобами, в тому числі цивільними процесуальними засобами захисту і відповідальності; 5) спрямовані на виконання завдань цивільного судочинства по захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством. За своїм змістом норми цивільного процесуального права поділяються на регулятивні і дефінітивні. За сферою застосування норми цивільного процесуального права поділяються на загальні, спеціальні, виключні. За методом впливу на відносини, що ними регулюються, і поведінку їх суб'єктів норми цивільного процесуального права можна класифікувати на імперативні і диспозитивні.

Дія у просторі: цивільно-процесуальний закон поширюється на суди, що є на території України.

Дія у часі: цивільно-процесуальний закон не має зворотної сили.