2. Передумови звернення до суду з заявою про видачу судового наказу (види вимог, за якими може бути виданий судовий наказ).

Першою підставою для видачі судового наказу є заявлення вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Потрібно зазначити, що на цю підставу не поширюється позовна давність. Відповідно Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом (в нашому випадку з заявою) про стягнення йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Доказом нарахування заробітної плати є довідка з місця роботи про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Стягнення не нарахованої заробітної плати відбувається в позовному провадженні.

Другою підставою для видачі судового наказу, є вимога про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника. Звернутися до суду з заявою можуть органи внутрішніх справ та інші особи, у яких виникло право вимоги.

Третьою підставою для видачі судового наказу є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Четвертою підставою для видачі судового наказу є вимога про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб.

Останньою підставою для видачі судового наказу є вимога про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Ці вимоги повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів чи вартість майна. В наказному провадженні не може розглядатися спір про право.

Перелік підстав для видачі судового наказу, встановлений у частині першій коментованої статті, є вичерпним. Це означає, що коментована стаття не допускає можливості заявлення інших вимог для видачі судового наказу.

3. Порядок звернення з заявою про видачу судового наказу:

1. Підсудність справ наказного провадження.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції. Судами першої інстанції є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

На даний вид провадження поширюються загальні правила підсудності, встановлені ЦПК:

1) підсудність за місцезнаходженням відповідача:

- заява, у якій боржником є фізична особа, подається в суд за місцем її проживання;

-заява, у якій боржником, є юридична особа, подається в суд за її місцезнаходженням.

2) підсудність прав за вибором позивача :

- заява, в якій міститься вимога, що виникла з трудових правовідносин, може подаватися також за місцем проживання заявника;

- заяви щодо вимог, які виникають з діяльності філій або представництв юридичної особи, можуть подаватися також за їх місцезнаходженням;

- заяви щодо вимог, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть подаватися також за місцем виконання цих договорів;

- якщо місце проживання боржника невідоме, заява може бути подана за місцезнаходженням майна боржника чи місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання боржника чи постійного його роботи);

- якщо боржник не має в Україні місця проживання, заява може подаватися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні.

3) підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою : якщо за вимогою зобов'язаними є кілька боржників, які проживають або знаходяться в різних місцях, заява подається за місцем проживання або місцезнаходженням одного з боржників за вибором кредитора (заявника);

4) виключна підсудність : заяви щодо вимог, які виникають з приводу нерухомого майна, подаються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Якщо суддя, вирішуючи питання про видачу судового наказу, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається заявнику для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Вказана ухвала разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються заявнику .

Суд, який розглянув справу, не може передати її до іншого суду, якщо порушення правил підсудності виявиться після винесення судового наказу, наприклад при поданні заяви про його скасування.