3. Вимоги, які пред’являються до рішення суду.

Головними вимогами, яким повинно задовольняти судове рішення, є:

• законність (вимагає додержання і правильне застосування норм матеріального і норм процесуального права.)

• обґрунтованість (рішення повинно грунтуватися на всіх підтверджених обставинах, що мають значення для справи, висновки суду мають відповідати встановленим обставинам і дослідженим ним доказам.)

• рішення має бути визначеним (регулятивна части.міє містити вичерпні висновки)

• регулятивна частина не може містити вказівки на настання рішення за певної умови;

• повнота рішення (рішення має містити відповідлі н авсі запитання, висоги позивача)

• точність рішення (має бути виправлено всі неточності, описки, арифметичні помилки)

• зрозумілість рішення (має бути єдиний варіант тлумачення рішення суду).

Порушення судом цих вимог, які процесуальний закон ставить до рішення, тягне, або може спричинити, скасування незаконного і необгрунтованого судового рішення суду першої інстанції вищестоящими судами в апеляційному чи касаційному порядку.

4. Умови набрання законної сили судовим рішенням та його правові наслідки.

Судове рішення набирає законної сили, по-перше, якщо воно не оскаржено, після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, тобто після закінчення десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо заяву про оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення зазначеного у цьому реченні строку. У випадку подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, якщо ним воно не скасоване.

 Набрання рішенням суду законної сили - тягне виник­нення у рішення суду першої інстанції низки властивостей: не­спростовності, виключності, преюдиціальності, виконуваності, загальнообов'язковості.

1.Загальнообов'язковість судового рішення. Якщо до набрання рішенням законної сили воно обов'язкове для суду (суд не може його змінити) й іноді для сторін (при негайному виконанні), то після набрання законної сили воно обов'язкове і для суду, і для осіб, які беруть участь у справі, і для всіх органів та посадових осіб. Рішення є обов'язковим і для тих осіб, в інтересах яких справу порушено прокурором та іншими особами, які вправі у випадках, передбачених законом, звертатися до суду на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, невизначеного кола осіб або державних чи суспільних інтересів.

2.Виключність судового рішення припускає недопустимість повторного розгляду спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Якщо після набрання законної сили рішенням, яким з відповідача стягуються періодичні платежі, змінюються обставини, що впливають на визначення розміру цих платежів, тривалість їх виплати чи припинення, то кожна сторона може вимагати в суді зміни розміру (зменшення або збільшення), строків платежів або звільнення від них. У цьому разі позов буде не тотожним, а таким, що змінився, тому що змінилася його під­става. 3.Преюдиціальність судового рішення означає, що факти, підтверджені рішенням, яке набрало законної сили, обов'язкові для суду, який згодом розглядатиме справу, пов'язану зі справою, за якою винесене дане рішення.

4.Виконуваність судового рішення означає, що рішення в примусовому порядку виконується, як правило, тільки після набрання ним законної сили (виняток - випадки негайного виконання). Рішення, які не підлягають примусовому виконанню взагалі, з набранням законної сили набувають властивості здійсненності.

5.Неспростовність судового рішення. Цей наслідок набрання рішенням законної сили означає, що рішення не можна оскаржити в апеляційному (звичайному) порядку. Рішення може бути переглянуте у касаційному (винятковому) порядку і по нововиявленим та винятковим обставинам.

 У певних випадках, не­обхідними є ще дві умови. По-перше, якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, заочний розгляд справи можливий у випадку неявки до судового засідання усіх відповідачів. По-друге, якщо по­зивач змінив предмет або підстави позову (вимогу або факти, яки­ми обґрунтовує свою вимогу), розмір позовних вимог, суд повинен відкласти розгляд справи для повідомлення відповідача про зміну позиції позивачем.