2. Поняття предмета доказування. Розподіл між сторонами обов’язку по доказування.

Предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. До предмета доказування у цивільному судочинстві належать факти матеріально-правового характеру, що визначають матеріально-правові взаємовідносини учасників спору. Зміст таких фактичних даних залежить від обставин справи.

Попри те, що зміст предмета доказування має індивідуальний характер, можна зробити деякі узагальнення. Залежно від ролі, яку той чи інший факт відіграє в розподілі обов'язку доказування, та від засобів, використовуваних для їх встановлення, розрізняють факти, що підтверджують вимоги і факти, що обґрунтовують заперечення учасників процесуальних відносин.

Визначення предмета доказування у цивільній справі є частиною процесу доказування. Коло фактів, що підлягає встановленню, первинно формулюють зацікавлені особи шляхом вказівок на них у своїх заявах чи поясненнях.

У теорії та практиці цивільного процесу факти, що підлягають доказуванню, класифікують з огляду на те, хто на них вказує: позивач, відповідач, прокурор та ін. Ця класифікація за суб'єктною ознакою є виявом принципу змагальності і диспозитивності в судочинстві, оскільки межі судового спору (коло фактів, що досліджують у суді) встановлюють зацікавлені особи. При цьому кожна зацікавлена особа повинна наводити факти, що підтверджують її вимоги та заперечення у справі.

Однак зацікавлені особи не можуть самовільно обмежувати предмет доказування. Суд уповноважений визначити обставини справи, що мають значення для справи, дослідити докази, подані особами, які беруть участь у справі. Зазначимо, що повноваження суду у витребуванні доказів не є безмежними. По-перше, суд не досліджує доказів, що не стосуються предмета доказування, а по-друге, суд не вправі виходити за межі заявлених вимог із власної ініціативи. У процесі цивільного судочинства предмет доказування може змінюватися. Такі зміни відбуваються через здійснення зацікавленими особами своїх процесуальних прав.

3.Класифікація доказів.

Докази можна класифікувати за різними критеріями. Залежно від характеру зв'язку змісту доказів із фактами, які необхідно встановити в тій чи іншій справі, докази поділяються на прямі і непрямі (опосередковані). Докази вважають прямими, коли вони безпосередньо вказують на факт, який має значення для справи. Прямими доказами будуть показання свідка, що був очевидцем події; акт, складений про факт нещасного випадку на виробництві тощо.

До непрямих належать докази, які прямо не вказують на обставини, які лежать в основі вимог і заперечень сторін, а встановлюють лише побічні факти, які в сукупності і взаємозв'язку дозволяють зробити правильний висновок про обставини справи. Непрямими доказами можуть бути квитанція про поштовий переказ, визнання відповідачем батьківства, ретроспективна експертиза.

Суд має враховувати під час дослідження доказів, до якого виду вони належать. Краще, коли в основу рішення лягають прямі докази, але коли їх зібрати неможливо, коло непрямих доказів потрібно розширити, аби уникнути збігів та випадковостей.

Залежно від засобу утворення доказів, вони поділяються на первісні та похідні. Первісні - це докази, одержані з першоджерел (оригінали документів, речові докази тощо).

Докази, одержані з інших джерел, називаються похідними (копії документів, показання свідків зі слів інших осіб тощо).

Суд повинен враховувати, що непрямі докази відображають обставини опосередковано. Від використання похідних доказів збільшується ймовірність неправильного встановлення фактів. Тому вони вимагають більш ретельної перевірки.

Докази можна класифікувати і за джерелом. Залежно від того, що є джерелом доказів, докази поділяють на особисті, речові, отримані за допомогою технічних засобів і змішані. Така класифікація тісно пов'язана з процесуальною формою (засобами доказування). До особистих доказів належать пояснення сторін і третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків. До речових - письмові й речові докази. Докази, одержані за допомогою технічних засобів, - це звуко- та відеозаписи. Змішаними доказами є висновки експерта.