Синтетичні алгоритми

Розглянуті вище алгоритми в «чистому вигляді» на практиці не застосовують через те, що ефективність кожного з них сильно залежить від початкових умов. У зв'язку з цим, сучасні засоби архівації даних використовують складніші алгоритми, засновані на комбінації декількох теоретичних методів. Загальним принципом в роботі таких «синтетичних» алгоритмів є попередній перегляд і аналіз початкових даних для індивідуальної настройки алгоритму на особливості оброблюваного матеріалу.

14.2. Програмні засоби стиснення даних

«Класичними» форматами стиснення даних, що широко використовуються в повсякденній роботі з комп'ютером, є формати .ZIP і .ARJ. Останнім часом до них додався популярний формат .RAR. Програмні засоби, призначені для створення і обслуговування архівів, виконаних в даних форматах, приведені в табл. 14.2.

Таблиця 14.2. Засоби архівації файлів

Операційна система	Формат стиснення	Засіб архівації	Засіб розархівування
MS-DOS	.ZIP	PKZIREXE	PKUNZIP.EXE
	.RAR	RAR.EXE	UNRAR.EXE
	.ARJ	ARJ. EXE
Windows 9x	.ZIP	WinZip
	.RAR	WinRAR
	.ARJ	WinArj

Базові вимоги до диспетчерів архівів

Сучасні програмні засоби для створення і обслуговування архівів відрізняються великим об'ємом функціональних можливостей, багато хто з яких виходить далеко за рамки простого стиснення даних і ефективно доповнює стандартні засоби операційної системи. В цьому значенні сучасні засоби архівації даних називають диспетчерами архівів.

До базових функцій, які виконують більшість сучасних диспетчерів архівів, відносяться:

• витягання файлів з архівів;

• створення нових архівів;

• додавання файлів в наявний архів;

• створення архівів, що саморозпаковуються;

• створення розподілених архівів на носіях малої місткості;

• тестування цілісності структури архівів;

• повне або часткове відновлення пошкоджених архівів;

• захист архівів від перегляду і несанкціонованої модифікації.

Архіви, що саморозпаковуються. В тих випадках коли архівація проводиться для передачі документа споживачу, слід передбачити наявність у нього програмного засобу, необхідного для витягання початкових даних з ущільненого архіву. Якщо таких засобів у споживача немає чи ні підстав припускати їх наявність, створюють архіви, що саморозпаковуються. Архів, що саморозпаковується, готується на базі звичного архіву шляхом приєднання до нього невеликого програмного модуля. Сам архів одержує розширення імені .ЕХЕ, характерне для здійснимих файлів. Споживач зможе виконати його запуск як програми, після чого розпаковування архіву відбудеться на його комп'ютері автоматично.

Розподілені архіви. В тих випадках коли передбачається передача великого архіву на носіях малої місткості, наприклад на гнучких дисках, можливий розподіл одного архіву у вигляді малих фрагментів на декількох носіях.

Деякі диспетчери (наприклад WinZip) виконують розбиття відразу на гнучкі диски, а деякі (наприклад WinRAR і WinArj) дозволяють виконати попереднє розбиття архіву на фрагменти заданого розміру на жорсткому диску. Згодом їх можна перенести на зовнішні носії шляхом копіювання.

При створенні розподілених архівів диспетчер WinZip володіє неприємною особливістю: кожний том несе файли з однаковими іменами. В результаті цього немає можливості встановити номери томів, що бережуться на кожному з гнучких дисків, по назві файлу. Тому кожний диск слідує маркірувати помітками на наклейці, а при створенні розподіленого архіву слід акуратно перекладати дискети з початкової стопки в кінцеву, щоб не переплутати послідовність немаркірованих томів.

У разі потреби взнати номер тому можна не по назві файлу, а по мітці на диску, хоча ця операція не дуже зручна. Для цього слід відкрити вікно Мій комп'ютер, вибрати значок дисковода 3,5 (А:), клацнути на ньому правою кнопкою миші і вибрати в контекстному меню пункт Властивості. В діалоговому вікні Властивості: Диск 3,5 (А:) на вкладці Загальні можна взнати номер тому розподіленого архіву в полі Мітка тому. (мал. 14.2).

Диспетчери архівів WinArj і WinRAR маркірують всі файли розподіленого архіву різними іменами і тому не створюють подібних проблем.

Гнучкі диски є украй ненадійними носіями, тому архіви, сформовані на жорсткому диску, повинні берегтися до отримання підтвердження від споживача про те, що розподілений архів поступив до нього в непошкодженому вигляді і пройшов розпаковування. Правилом «хорошого тону» вважається створення двох копій при передачі матеріалів на гнучких дисках.

Захист архівів. В більшості випадків захист архівів виконують за допомогою пароля, який запрошується при спробі переглянути, розпакувати або змінити архів. Теоретично, захист за допомогою пароля вважається незадовільним і не рекомендується для особливо важливої інформації. В той же час необхідно відзначити, що основні програмні засоби, що використовуються для відновлення втраченого пароля (або злому закритої інформації, що, по суті, те ж саме), використовують методи прямого перебору. Роботу цих засобів можна істотно утрудняти і уповільнити, якщо розширити область перебору. Паролі на базі символів англійського алфавіту і цифр дійсно знімаються дуже швидко. Проте навіть незначне збільшення числа символів, що використовуються, за рахунок розділових знаків багато разів збільшує криптостійкість захисту, а використовування

також і символів російського алфавіту може повністю спростувати спроби зняти пароль шляхом перебору, зробивши терміни роботи неприйнятними.