
- •Первісне суспільство на території України (до 40 тис. Років до н.Е.)
- •Общинно-родовий лад на території України(40 тис. Років до н.Е. – 7століття до н.Е.)
- •Скіфи на Україні
- •Рабовласницьке суспільство на території України (VII століття до н.Е. – IV століття н.Е.)
- •Словяни доби Великого переселення народів (іі – VI століття н.Е.)
- •1. Венеди
- •2. Гунська навала і слов’яни
- •3. Війни слов’ян з аварами
- •4. Де витоки праукраїнського етносу?
- •Словянська колонізація Східної Європи (vіі - середина іх століття н.Е.)
- •Дохристиянська Київська Русь: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (836 – 988 рр.)
- •Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (988 – 1097 рр.)
- •Боротьба давньоруських князів за давноукраїнські землі (1097-1238 рр.)
- •Монголо – татарська руїна (1238-1242)
- •Золотоординське ярмо (1245 - 1363)
- •Боротьба польських, литовських, угорських та ординських феодалів за українські землі у хіv столітті.
- •Перша українська колонізація Дикого поля (1363 – 1478 рр.)
- •Кримсько-татарська Руїна (1478-1533 рр.)
- •Перший етап Другої колонізації Дикого поля (1533 – 1569 рр.)
- •Люблінська унія та її наслідки для України
- •Заснування Запорозької Січі та його значення для українського суспільства
- •Визвольний рух в Україні 1600-1647 рр.
- •Причини, характер і рушійні сили Української революції під проводом б.Хмельницького
- •Основні етапи Української буржуазної революції 1648-1653 рр.
- •Переяславська рада та її наслідки для українського народу
- •Російсько-україно-польсько-кримська війна 1654-1657
- •Українська руїна
- •Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 60—80 роках XVII ст.
- •Україна і Північна війна (1700-1721 рр.)
- •Повстання на Правобережній Україні на початку хvііі століття
- •Поступове обмеження автономії і скасування Гетьманщини (1708-1764 рр.)
- •Нова січ (1734-1775 рр.)
- •Ліквідація Запорізької січі у 1775 році та її наслідки для українського суспільства.
- •Українські землі під владою Речі Посполитої у 1700-1772 рр.
- •Завоювання Північного Причорноморя Росією та колонізація цих земель у 18 столітті
- •Поділи Речі Посполитої у 18 ст. Та її наслідки для українського суспільства
- •Україна доби диктатури дворянства: економіка та етносоціальна структура (1775-1861 рр.)
- •Загальноросійський визвольний рух в Україні доби диктатури дворянства
- •Національно-визвольний рух в Україні доби диктатури дворянства
- •2. «Москвофіли».
- •3 . Народовці.
- •4 . Культурно-просвітницьке товариство «Просвіта».
- •Складаємо історичний портрет
- •Кримська війна та її наслідки для України
- •Українські землі під владою Австрійської імперії у першій половині хіх століття.
- •Реформи 1859-1881 рр. В Україні
- •Скасування кріпатства в Україні
- •Буржуазна індустріалізація в Україні другої половини хіх ст.
- •Етносоціальна структура українського суспільства другої половини хіх ст..
- •Загальноросійський визвольний рух в Україні другої половини хіх ст.
- •Національно-визвольні рухи в Україні другої половини хіх ст.
- •Особливості індустріалізації в Україні 1900-1917 рр.
- •Визвольний рух в Україні 1900-1904 рр.
- •Україна доби першої світової війни
- •Революція 1905-1907 рр. Та Україна
- •Політичне життя в Україні 1907-1914 років
- •Причини, характер і рушійні сили Великої російської та Української революції 1917-1921 років
Етносоціальна структура українського суспільства другої половини хіх ст..
У другій половині XIX ст. формується інтелігенція – специфічна верства населення, яка, не маючи приватної власності, займалася не фізичною, а розумовою працею, розвитком та поширенням культури у суспільстві. Відповідно до перепису населення до цієї верстви в Україні належали 4,1% населення. У пореформений період інтелігенція зазнала значних змін. По-перше, вона стала більш неоднорідною, у її складі зросла частка різночинного елементу. Зокрема, якщо на початковому етапі становлення інтелігенції основним джерелом формування цієї верстви було дворянство, то наприкінці XIX ст. лише 20-25% складу інтелігенції мали дворянське походження, решта- вихідці з різночинців. По-друге, переважна більшість інтелігенції України була неукраїнського походження. У 1897 р. лише 16% юристів, 25% учителів і майже 10% письменників були українцями. По-третє, асиміляторська політика царського уряду призвела до значної русифікації інтелігенції. По-четверте, власне українська інтелігенція проживала переважно у селах та невеличких містах, працюючи земськими вчителями, лікарями, агрономами тощо, тоді як у крупних містах її частка була незначною. Наприкінці XIX ст. українці становили менше третини міського населення, у складі якого домінували росіяни та євреї. Отже, у другій половині XIX ст. під впливом буржуазних реформ в Україні відбулися значні зміни в соціально-економічній сфері. В аграрному секторі сформувався досить високий рівень концентрації землі; було здійснено докорінний перерозподіл земельної власності, що йшов по лінії переходу від становості до безстановості; у сільськогосподарському виробництві значного поширення набули застосування техніки, використання вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів тощо. Ці зміни дали можливість Україні перетворитися на потужний центр виробництва сільськогосподарської продукції не тільки імперського, а й світового значення. У 60-80-х роках XIX ст. завершився промисловий переворот. Розвиваючись у руслі загальноімперських тенденцій, українська промисловість водночас мала низку особливостей. У пореформений час індустріалізований Південь України перетворився на основну паливно-металургійну базу імперії. Розвиток української промисловості характеризувався більш швидкими порівняно із загальноімперськими темпами розвитку; високим рівнем концентрації виробництва; значною заангажованістю та впливом іноземного капіталу; структурною та територіальною диспропорційністю; побудовою промислових об'єктів на принципі незавершеності тощо. Внаслідок буржуазних реформ та завершення промислового перевороту ускладнилася соціальна структура суспільства: активно відбувалася диференціація в межах традиційних класів феодального суспільства – дворянства та селянства, крім того, виникли нові класи – буржуазія та пролетаріат, дедалі помітнішу роль почала відігравати інтелігенція.
Загальноросійський визвольний рух в Україні другої половини хіх ст.
В Україні як складовій частині Російської імперії поруч з українським національно-визвольним рухом розгортався і загальноросійський революційний рух. Вище вже згадувалося про такі його прояви, як діяльність масонських організацій, декабристський рух, діяльність революційних демократів 60-х рр. Наступним етапом загальноросійського революційного руху стала діяльність революційних народників 70-80-х рр., представлених, переважно, різночинною інтелігенцією.
Програма керівного органу народників - організації "Земля і Воля", створеної у 1876 р., передбачала захоплення влади шляхом насильницького перевороту, здійснення демократичних перетворень, передачу землі, фабрик і заводів у народну власність. Економічною й адміністративною одиницею нового суспільства вважалася селянська община.
Народники 70-х рр. розгорнули широку пропаганду серед селянства (так зване "ходіння в народ") з метою викликати протест проти влади і збройні бунти.
У 80-тих рр. відбулася радикалізація народницького руху. Частина народників, об'єднавшись у 1879 р. в організацію "Народна Воля", зосередила діяльність на політичному терорі. 1 березня 1881 р. в результаті терористичного акту народовольців загинув імператор Олександр II. У відповідь уряд посилив репресії, розгромивши гуртки і групи народників, засудивши до страти їх керівників та активних учасників. Серед них були українці Софія Перовська, Микола Кибальчич, Андрій Желябов, Дмитро Лизогуб, Володимир Малинка. Не дивлячись на жорсткі репресії, народницький рух не припинявся до кінця 80-х рр. XIX ст.
Стосунки між національно-визвольним і загальноросійським революційним рухами були неоднозначними. З одного боку, єднанню рухів сприяла їх спрямованість проти самодержавства на соціальні перетворення. Але ж, з іншого боку, нехтування інтересів української справи відштовхувало від загальноросійських революційних організацій учасників українського визвольного руху.