§ 4. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності

Надання фізичній особі повного обсягу цивільної дієздатності (емансипація) є новим інститутом у цивільному праві. Відпо­відно до ст. 35 ЦК надання повного обсягу цивільної дієздат­ності до досягнення повноліття чи до одруження можливо у разі: якщо неповнолітня особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини. Набуття повного обсягу цивільної дієздатності здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Тільки у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздат­ність може бути надана за рішенням суду. Процесуальний по­рядок розгляду та вирішення цієї категорії справ визначений ст.ст. 242-245 ЦК.

204

Глава 21.

Ще однією підставою для надання повного обсягу дієздат­ності є бажання фізичної особи, яка досягла шістнадцяти ро­ків, займатися підприємницькою діяльністю, однак у цьому ра­зі ЦК не передбачає можливості надання повного обсягу ци­вільної дієздатності у судовому порядку.

Предметом судової діяльності в цій категорії справ є вста­новлення підстав для надання неповнолітній фізичній особі повного обсягу дієздатності, визначення відповідності встанов­лення нового правового стану інтересам самої особи, якщо ба­тьки (усиновлювачі), піклувальник не дають згоди на еманси­пацію.

Право на звернення до суду має сама неповнолітня особа, причому в її інтересах може звернутися представник, якого особа уповноважила. Ним фактично не може виступати закон­ний представник, оскільки братиме участь у справі як заінте­ресована особа, адже ця категорія справ саме стосується при­пинення такого представництва.

Заява подається до суду за місцем проживання неповноліт­ньої особи (ст. 242 ЦПК, ст. 29 ЦК) і має містити дані про те, що особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи ба­тьком відповідно до актового запису цивільного стану. Заява оплачується судовим збором.

Справа розглядається у судовому засіданні за участю заяв­ника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклуваль­ника. Обов'язковою є участь представників органів опіки і піклування (ст. 244 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення. Як­що буде встановлено, що надання повного обсягу дієздатності неповнолітній фізичній особі відповідає її інтересам, а також за наявності встановлених законом підстав, суд ухвалює рі­шення про задоволення вимоги. У цьому разі повного обсягу дієздатності особа набуває після набрання рішенням суду за­конної сили. Рішення суду видається заявникові, а також над­силається органові опіки і піклування, зокрема для зняття пік­лування.

§ 5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою

Чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає мож­ливість зміни правового стану осіб шляхом визнання їх безвіс­но відсутніми або оголошення померлими в судовому поряд-

Окреме провадження

205

_I

ку. Безвісна відсутність громадян може бути пов'язана із сти­хійним лихом, нещасними випадками та будь-якими іншими обставинами. Відсутність фізичної особи у місці постійного проживання або переважного перебування, а також відсутність відомостей про це протягом тривалого часу створює невизна­ченість у тих або інших правовідносинах для певного кола осіб, що перешкоджає здійсненню ними суб'єктивних прав. У зв'язку з необхідністю захисту інтересів осіб, які перебувають у певних правовідносинах з особою, щодо якої тривалий час немає відомостей в місці її проживання, виникає потреба у зміні правового стану такої особи.

Підсудність справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою встановлена законом з урахуванням інтересів фізичних і юридичних осіб, здійснен­ня суб'єктивних прав та виконання обов'язків яких залежить від рішення суду по справі. Ці справи розглядаються судом за місцем проживання або знаходження заявника. Місцем прожи­вання визнається те місце, де фізична особа постійно або пе­реважно проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років, або осіб, які перебувають під опікою, ви­знається місце проживання їхніх батьків (усиновителів) або опікунів (ст. 29 ЦК). Місцем знаходження юридичної особи визнається місце її державної реєстрації (ст. 93 ЦК).

У ЦПК не зазначено, хто саме може звернутися до суду з вимогою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. При вирішенні питання про суб'єкт звернення слід застосовувати ст. 4 ЦПК, відповідно до якої справа в суді може бути порушена особою, яка має заінтересо­ваність у зміні правового стану відсутньої особи.

Заява по справі про визнання громадянина безвісно відсут­нім або оголошення його померлим має відповідати загальним вимогам, закріпленим ст. 119 ЦПК. Вона подається у письмо­вій формі та має містити: назву суду, до якого подається заява; точну назву заявника, його місце проживання або знаходжен­ня, а також назву представника заявника, коли ним пору­шується справа; чітко сформульовану вимогу, з якою зверта­ється до суду заявник; виклад обставин, якими заявник обґрун­товує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують ці вимоги, а також підпис заявника або його представника із за­значенням часу подання заяви.

Обставинами, які обґрунтовують заявлені вимоги, є: невідо­мість перебування відсутнього громадянина; неможливість усу-

206