Глава 21. Окреме провадження ,

§ 1. Поняття та значення окремого провадження

Потреба захисту прав та охоронюваних законом інтересів ви­никає не тільки у разі, якщо вони порушуються чи оспорю­ються. Інколи необхідно встановити такі обставини, що є ли­ше підставою для здійснення суб'єктивних прав. Особа, що має певне право, не може його здійснити через те, що факти, які це право підтверджують, не є очевидними і потребують перевірки та підтвердження відповідними доказами. Тому у цивільному процесі існує такий вид судочинства, який дозво­ляє заінтересованій особі встановлювати у судовому порядку юридичні факти для подальшого здійснення відповідних суб'єк­тивних прав та реалізацій охоронюваних законом інтересів, — окреме провадження.

Відповідно до ст. 234 ЦПК окремим провадженням ви­знається вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження на­явності або відсутності юридичних фактів, що мають зна­чення для охорони прав та інтересів особи або створення умов

196

Глава 21.

здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження, що становлять цивільну юрисдикцію суду, слід поділити на три групи. По-перше, це справи, порядок розгляду та вирішення яких визначений ци­вільним процесуальним законодавством, тобто справи про:

• обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієз­ датності фізичної особи;

• надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

• визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошен­ ня її померлою;

• усиновлення;

• встановлення фактів, що мають юридичне значення;

• відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

• передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну влас­ ність;

• визнання спадщини відумерлою:

• надання особі психіатричної допомоги в примусовому по­ рядку;

• обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

• розкриття банком інформації, яка містить банківську таєм­ ницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

До другої групи належать справи, які тільки поіменовані ЦПК, однак особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства. Такими є справи про:

• надання права на шлюб (ст. 23 СК);

• розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК);

• поновлення шлюбу після його розірвання (ст. 117 СК);

• встановлення режиму окремого проживання за заявою под­ ружжя (ст. 119 СК).

До третьої групи можуть бути віднесені справи, що можуть розглядатися у порядку окремого провадження, якщо вони від­несені актами законодавства до цивільної юрисдикції (ст. 234 ЦПК). Наприклад, призначення опікуна чи піклувальника (ст. 63 ЦК).

Відповідно до новітнього цивільного процесуального зако­нодавства із категорій справ окремого провадження вилучено справи за заявами про встановлення неправильностей у актах

Окреме провадження

197

громадянського (нині — цивільного) стану, а також справи про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Відповідно до перехідних та прикінцевих положень ЦПК, скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні, подані до набрання чинності ЦПК 2004 р. відповідно до гла­ви 39 ЦПК 1963 р., розглядаються за правилами позовного провадження. Заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в акто­вий запис цивільного стану, подані до набрання чинності ЦПК за правилами, встановленими главою 36 ЦПК 1963 р., розгля­даються у порядку, встановленому законодавством про ад­міністративне судочинство.

Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження має свої, лише їй влас­тиві особливості.

Ознакою окремого провадження є, насамперед, його не­сумісність зі спором про право. Якщо в ході розгляду справи виявиться, що предметом судового розгляду є спір про право, суд має залишити заяву" без розгляду (якщо справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства) або закрити про­вадження у справі, якщо предметом судового розгляду і ви­рішення виявиться спір про право адміністративне або госпо­дарське, які можуть бути предметом розгляду у порядку від­повідно адміністративної чи господарської судових юрисдик­цій.

У порядку окремого провадження розглядає вимоги про встановлення певних обставин — юридичних фактів, зміну правового статусу фізичної особи або неправильність дій ор­ганів, які посвідчують такі обставини, з наявністю чи відсутніс­тю котрих закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав.

Ще однією важливою ознакою цього виду провадження є відсутність сторін із протилежними інтересами. Тобто, між сторонами не існує відносин напруженого характеру. Ці відно­сини мають специфічний характер — не спору про право, а спору про стан, факт, обставину. Відсутність правового спору і сторін в окремому провадженні робить неможливим пред'яв­лення зустрічного позову, заміну сторони, укладення мирової угоди, звернення до третейського суду і т. ін. Водночас не ви­ключена можливість спільного звернення до суду кількох осіб, пов'язаних між собою спільними інтересами (процесуальна співучасть). Особи, права та обов'язки яких зачіпає рішення

198