Глава 2,.

обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зміст принципу змагальності складають права й обов'язку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо судового доказування; як основа змагальної форми цивільного судо­чинства — такого процесуального порядку, що забезпечує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можли­вість активно захищати особисті права й інтереси, права й ін­тереси інших осіб та держави. Змагальна форма процесу забезпечується активним процесуальним становищем суду, який вправі надавати процесуальну допомогу особам, які беруть, участь у справі, роз'ясняти їхні права та обов'язки, сприяти здійсненні цих прав і за їхнім клопотанням сприяти у витребу­ванні доказів (ст.ст. 10, 60, 137 ЩІК) тощо.

Диспозитивність (від лат. disропо — розпоряджаюся) — це нормативно-керівна засада цивільного процесуального права, яка закріплює вільне, на свій розсуд, здійснення і розпоря­дження юридично заінтересованими особами своїми матеріаль­ними правами щодо предмета спору, процесуальними засоба­ми захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, що спрямовані на розвиток, зміну чи припинення розгляду цивільної справи в суді в межах, дозво­лених законом і в установленому процесуальному порядку.

Принцип диспозитивності є основоположним в системі принципів цивільного процесуального права і полягає у надан­ні сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, можли­вості вільно здійснювати і розпоряджатись матеріальними пра­вами щодо предмета спору та процесуальними засобами їх за­хисту.

Складовими положеннями змісту принципу диспозитивнос­ті є шість груп прав:

• права, що характеризують повноваження на порушення провадження по справі;

• права, спрямовані на зміну позовних вимог;

• права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивного розгляду справи та виконання судових рішень;

• права, пов'язані із залученням до справи заінтересованих осіб;

• права щодо здійснення окремих процесуальних дій;

• інші права, що забезпечують захист у процесі по справі.

Принципи цивільного процесуального права

27

Принцип диспозитивності сприяє правильному пізнанню та застосуванню норм цивільного процесуального права, є осно­вою для законодавчої практики, підготовки, розробки, прийнят­тя та подальшого удосконалення відповідних йому за змістом правових норм, уособлює суть, значення та соціальну цінність права як регулятора суспільних відносин у галузі здійснення правосуддя в цивільних справах. Значення принципу диспози­тивності в цивільному процесуальному праві полягає у тому, що його реалізація безпосередньо уможливлює захист прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Диспозитивний характер мають права сторін, визначені ст. 31 ЦПК, згідно з якою позивач може протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу чи предмет позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог або відмовити­ся від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою уго­дою в будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судових рішень.

Диспозитивністю визначаються також права інших осіб, які беруть участь у справі. Треті особи, котрі заявляють самостій­ні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами по­зивача (ст. 34 ЦПК).

Зміст принципу диспозитивності закріплений в інших пра­вах осіб, які беруть участь у справі, та визначається системою цивільних процесуальних правовідносин в наступних стадіях розвитку цивільного судочинства у справі.

Отже, принцип диспозитивності характеризується такими положеннями:

1. хто хоче здійснити своє право, повинен сам потурбуватися про це;

2. особа, якій належить право, може від нього відмовитись;

3. нікого не можна примушувати пред'явити позов проти своєї волі;

4. суд не повинен виходити за межі вимоги сторін, за винят­ ками, встановленими законом.

Всебічність та повнота. Змістом цього принципу є відпо­відність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обста­винам справи. Суд покликаний встановити всі ті факти, що дозволяють йому правильно оцінити весь фактичний склад справи, зберігаючи об'єктивність і неупередженість.

28