Глава 18.

Резолютивна частина рішення може містити положення про негайне виконання, яке застосовується у випадках, встановле­них ст. 367 ЦІЖ. Причому ця умова у рішенні може бути як обов'язковою для суду, так і віднесеною на його розсуд.

Ухвалене рішення суду проголошується прилюдно, крім справ, що розглядалися у закритому судовому засіданні, і ого­лошуються лише особам, які беруть участь у судовому засідан­ні (ч. 9 ст. 6 ЦПК). Головуючий роз'яснює зміст рішення, поря­док і строк його оскарження (ст. 218 ЦПК). У разі проголошен­ня неповного рішення суд повідомляє, коли зможуть ознайоми­тися з повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі.

§ 4. Законна сила рішення суду

За загальним правилом, рішення суду набирають законної си­ли не одразу, що надає сторонам можливість вжити передба­чених законом заходів для недопущення виконання неправо­судного рішення. Рішення суду, якщо воно не було оскарже­не, набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляцій­ної інстанції, крім випадків подання апеляційної скарги поза межами строків, встановлених для апеляційного оскарження (ст.ст. 223, 294 ЦПК).

Законна сила рішення суду — це така його властивість, за якої воно набуває ознак загальнообов 'язковості, незміннос­ті, виключності, преюдиційності, реалізованості.

Загальнообов'язковість рішення суду закріплена у Консти­туції України (ст. 124), Законі України "Про судоустрій Украї­ни" (ст. 11) та процесуальному законодавстві (ст. 14 ЦПК) і полягає в тому, що воно є обов'язковим для усіх органів дер­жавної влади і органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян. Причому рішення суду є обов'язковим не тільки для осіб, які брали участі у справі. Тому особи, які не брали учас­ті у справі, не позбавлені можливості звернутися до суду, як­що ухваленим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси. Невиконання рішення суду тягне за собою відповіда­льність, в тому числі й кримінальну (ст. 382 КК).

Незмінність рішення суду полягає в тому, що суд, який ух­валив рішення, не має права його змінити. Тільки у деяких ви-

Судові рішення (Постанови)

183

падках, не пов язаних із вирішенням справи по суті, суд може усунути незначні недоліки у рішенні, які перешкоджають по­новленню порушеного, оспореного чи невизнаного права. Ін­коли (в ряді справ окремого провадження), як виняток, допус­кається скасування рішення суду.

Виключність рішення суду означає неприпустимість повто­рного звернення до суду з цією самою вимогою з тих самих підстав. Якщо до суду подається заява з вимогою, за якою є рішення суду, що набрало законної сили, то суддя при ви­рішенні питання про відкриття провадження у справі повинен постановити ухвалу про відмову у його відкритті (ст. 122 ЦПК). У разі, якщо суддя помилково порушив цивільну спра­ву, то на будь-якій стадії цивільного процесу провадження мо­же бути припинено, про що постановляється ухвала про за­криття провадження у справі (ст. 205 ЦПК)

Відповідно до ст. 223 ЦПК, якщо після набрання законної сили рішенням суду, яким з відповідача присуджені періодич­ні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Це положен­ня не містить винятку із правила, а визначає можливість звер­нення до суду із матеріальною вимогою, однак вже з інших, нових підстав.

Преюдиційність означає обов'язковість фактів, які встанов­лені рішенням суду, для інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 61 ЦПК). Сторони та інші особи, які брали участь у спра­ві, а також їхні правонаступники не можуть оспорювати в ін­шому процесі встановлені судом факти.

Реалізованість (здійсненність) визначає можливість впро­вадження владного волевиявлення суду шляхом добровільного чи примусового виконання, обов'язком у діяльності органів та осіб, щодо яких звернене це рішення та ін.