Глава 17.
Відкладення
розгляду справи —
це
перенесення розгляду справи
в зв'язку з неможливістю його проведення
на відносно тривалий
час із призначенням конкретної дати
його проведення.
Розгляд справи відкладається до усунення обставин, що його зумовило. ЦПК чітко не визначає перелік підстав відкладення розгляду справи, проте аналіз його положень дозволяє стверджувати, всі підстави умовно можна поділити на два види:
обов'язкові, за наявності яких суд зобов'язаний відкласти розгляд справи (зокрема, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 169, ч. З ст. 224, ч. 1 ст. 305 ЦПК);
факультативні, за яких питання про необхідність відкла дення розгляду справи віднесено на розсуд суду (ч. 8 ст. 130, ч. 2 ст. 169, ст. 170, ст. 191 ЦПК).
У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.
На відміну від перерви, відкладення передбачає розгляд справи спочатку. Питання про відкладення розгляду справи вирішується судом шляхом постановлення відповідної ухвали, яка повинна містити відомості про підстави відкладення та час і місце наступного судового засідання. Ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні та про відкладення розгляду справи оскарженню не підлягають.
Зупинення провадження в справі ■— перенесення розгляду справи на невизначений строк у зв'язку з наявністю чітко визначених законом обставин, що унеможливлюють його проведення. Зупинення провадження у справі поділяється залежно від підстав на обов'язкове та необов'язкове (факультативне).
Обов 'язкове зупинення провадження в справі виникає з підстав передбачених ст. 201 ЦПК-
смерть або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;
перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
Судовий розгляд
171
неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, ци вільного, господарського, кримінального чи адміністратив ного судочинства;
призначення або замша законного представника сторони чи третьої особи у випадках, коли після відкриття проваджен ня у справі сторона чи третя особа визнана недієздатною або обмежена судом у цивільній дієздатності, або виявлено, що законний представник таких осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом.
Факультативне зупинення провадження в справі здійснюється судом за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи у випадках, встановлених ст. 202 ЦПК:
перебування сторони на строковій військовій або альтерна тивній (невійськовій) службі не за місцем проживання;
захворювання сторони, підтверджене медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;
розшук відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
призначення судом експертизи.
У перших трьох випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника, суд не зупиняє провадження у справі.
Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Провадження у справі відновлюється після усунення обставин, що викликали його зупинення, за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду, про що постановляється відповідна ухвала. З дня постановлення цієї ухвали продовжується і перебіг процесуальних строків.
Існують дві форми закінчення провадження без ухвалення рішення суду по справі: закриття провадження в цивільній справі та залишення заяви без розгляду.
Закриття провадження в цивільній справі — форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду, наслідком якого є неможливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Воно може відбуватися за наявності підстав, які свідчать, що процес виник неправомірно або
172