Глава 17.

би, які беруть участь у справі, можуть відмовитись від участі в судових дебатах або доручити своїм представникам вислови­ти їх позицію.

Якщо справа порушена органами або особами, яким зако­ном надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, вони виступають у судових дебатах першими. Після них — особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.

Промови виголошуються у довільній формі та не обмежені часом, проте головуючий може зупинити промовця, якщо ос­танній виходить за межі справи або повторюється. У своїх промовах особи можуть посилатися лише на ті обставини і до­кази, які були досліджені в судовому засіданні.

З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Реплікою є коротка відповідь, заперечення, зауваження, які висловлюються учасниками судових дебатів в зв'язку зі сказа­ним у промовах. Відповідно до ст. 193 ЦПК право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Інколи в ході судових дебатів виникає необхідність дослі­дження нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів. Оскільки у цій частині судового засідання вони досліджуватися не можуть, суд постановляє ух­валу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх дока­зами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Судові дебати закінчуються виходом суду до нарадчої кім­нати для ухвалення рішення.

Ухвалення та оголошення рішення суду (ст.ст. 195-196 ЦПК) відбувається тільки в спеціально обладнаному для цього приміщенні — нарадчій кімнаті, куди має доступ тільки суддя (судді), який розглядав справу. Суд виходить до нарадчої кім­нати негайно після закінчення судового розгляду, попередньо назвавши орієнтовний час, коли рішення буде оголошено.

Відповідно до ст. 214 ЦПК у нарадчій кімнаті при ухвален­ні рішення суд вирішує такі питання:

• чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджу­ ються;

• чи є інші фактичні дані (наприклад, пропущення строку по­ зовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

Одовий розгляд

167

• які правовідносини сторін випливають із встановлених об­ ставин;

• яка правова норма підлягає застосуванню до правовідно­ син, що були предметом судового дослідження;

• як повинна бути вирішена відповідна справа (задовольняти повністю або частково позовні вимоги чи ні тощо);

• як розподілити судові витрати між сторонами;

• чи є підстави допустити негайне виконання судового рі­ шення;

• чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову;

• інші питання, обумовлені особливостями конкретної ци­ вільної справи.

Очевидно, що найбільш прийнятною є безперервна нарада суддів у нарадчій кімнаті. Проте не виключаються випадки, коли для ухвалення законного та обгрунтованого рішення у справі не вистачатиме відомостей про певні її обставини. Тут закон передбачає можливість суду з'ясувати будь-яку обстави­ну справи шляхом повторною допиту свідків або вчинення ін­шої процесуальної дії. В такому разі суд, не ухвалюючи рі­шення, відповідно до ст. 195 ЦПК постановляє ухвалу про по­новлення судового розгляду, який проводитиметься виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової пере­вірки.

Головуючий не має жодних переваг при ухваленні рішення, й усі питання вирішуються шляхом голосування більшістю го­лосів, причому жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Суддя, не згодний з ухваленим рішенням, зобо­в'язаний його підписати, однак має право письмово викласти свою окрему думку.

Окрема думка — це викладена у письмовій формі позиція одного з суддів, яка не збігається з позицією більшості складу суду щодо того, яке рішення повинно бути ухвалено в конкретній справі. Цей документ не проголошується в судово­му засіданні, але приєднується до справи і відповідно до ст. 19 ЦПК є відкритим для ознайомлення. Проте в науці ци­вільного процесуального права існує точка зору, що ознайом­лення з окремою думкою судді дає повне уявлення про супе­речності в позиціях суддів при прийнятті рішення, і, відповід­но, розкриває таємницю нарадчої кімнати. У зв'язку з цим ви­словлюються пропозиції обмежити доступ до окремої думки.

168