Глава 15. Відкриття провадження у справі

§ 1. Поняття та передумови відкриття провадження

Відкриття провадження у справі як стадія цивільного про­цесу — це сукупність процесуальних дій суду та інших учас­ників процесу, спрямованих на визначення передумов, підстав та порядку реалізації права на звернення до суду за судовим захистом.

Відкриття провадження у справі пов'язується із наявністю права на позов, а також процесуальним порядком його реа­лізації. Право на позов є похідним поняттям від загального права на судовий захист, закріпленого та гарантованого ст. 55 Конституції України.

У теорії цивільного процесуального права в даному випад­ку застосовуються поняття "право на позов", "право на судо­вий захист", "право на звернення до суду". Кожне із цих по­нять має право на існування, причому у кожному конкретному випадку у них вкладається відповідний зміст.

Щодо права на позов, то у науці цивільного процесуально­го права думки науковців розійшлися. В одному випадку пра-

142

Глава 15.

во на позов визначається як процесуальне поняття, у друго­му — зводиться до матеріального, а в третьому — матеріаль­но-правові та процесуально-правові моменти судового захисту об'єднуються в єдине поняття права на позов. Інколи ще нази­вають право на пред'явлення позову та право на задоволення позову.

Право на позов є єдиним поняттям, яке включає:

• право на задоволення матеріально-правової вимоги позивача;

• право на пред'явлення позову і порушення справи у суді.

Право на задоволення позову стосується кінцевого результа­ту діяльності суду із розгляду та вирішення справи. Тобто, в особи це право виникає ще в момент порушення права, однак підтвердити його, а в подальшому реалізувати, можна тільки після ухвалення рішення суду про задоволення позову. Підста­ви для підтвердження та реалізації цього права визначаються, як правило, нормами матеріального права.

Право на пред 'явлення позову є засобом реалізації права на позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на позов, право на пред'явлення позову користується певною са­мостійністю. Важливою гарантією можливості отримати судо­вий захист є положення про те, що відмова від права на звер­нення до суду за захистом є недійсною (ст. З ЦПК, ст. 6 Зако­ну України "Про судоустрій України").

Правом на пред'явлення позову наділені всі заінтересовані особи (ст. З ЦПК), в тому числі іноземні фізичні та юридичні особи та держави (ст. 410 ЦПК). Усі вони можуть звернутися до суду з позовом про захист суб'єктивного права чи охоро-нюваного законом інтересу. В окремих визначених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи в інтере­сах інших осіб, державних чи суспільних інтересів (ст.ст. З, 45 ЦПК). Слід також зазначити, що право на звернення до суду за судовим захистом мають не тільки фізичні та юридичні особи, а й інші суб'єкти, які наділені цивільною процесуаль­ною правосуб'єктністю.

Право на пред'явлення позову — це інститут цивільного процесуального права, який регулює підстави та порядок по­рушення судової діяльності із захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Процесуальними наслідками реалізації пра­ва на пред'явлення позову є виникнення судової діяльності із здійснення правосуддя у цивільній справі та ухвалення рішен­ня суду як результат цієї діяльності. Для цього інституту не

Відкриття провадження у справі

143

має значення питання щодо характеру спірного рішення — про задоволення заяви або про відмову у ньому. Якщо в ході розгляду справи з'ясується, що особа, яка звертається до суду, не має на це права, то справа має бути закрита чи заява має бути залишена без розгляду.

В теорії цивільного процесуального права передумови права на пред'явлення позову поділяють на суб'єктивні та об'єк­тивні.

До суб'єктивних передумов належать процесуальна право­здатність позивача і відповідача, процесуальна заінтересова­ність особи.

Об'єктивні передумови права на звернення з позовом до суду можуть бути позитивні та негативні.

Передумови, наявність яких є необхідною для реалізації права на звернення до суду, називають позитивними: належ­ність справи до цивільної юрисдикції суду; правовий характер вимоги позивача. Якщо цих передумов немає, процес не може бути порушений, оскільки позивач не має права на звернення до суду.

Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких закон пов'язує можливість звернення з позовом. До них нале­жать: відсутність рішення, що набрало законної сили, винесе­ного зі спору між тими самими сторонами, про той самий пред­мет і з тих самих підстав; відсутність ухвали суду, яка набра­ла законної сили, про прийняття відмови позивача від позову або про визнання мирової угоди сторін; відсутність у прова­дженні суду справи щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відсутність укла­деного між сторонами договору про передачу цього спору на вирішення третейського суду.

Усі ці передумови права на звернення до суду мають вик­лючно процесуальний характер і не стосуються питань про на­явність чи відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права. У зв'язку з цим суддя не має права відмовити у від­критті провадження або повернути заяву з тих причин, що у позивача немає матеріального права, тобто права на задово­лення позову, якщо дана категорія справ підлягає розгляду у суді.

Відсутність права на пред'явлення позову є підставою для відмови у відкритті провадження або повернення заяви, а як­що справа прийнята до провадження суду, — закриття прова-

144