Глава 12.

порядок притягнення за вчинення яких визначені Законом Ук­раїни "Про боротьбу з корупцією".

Спеціальний склад адміністративного проступку за пору­шення норм цивільного процесуального законодавства містить ст. 185³ КпАП, яка встановлює відповідальність за неповагу до суду, що полягала у злісному ухиленні від явки в суд свід­ка, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в пору­шенні порядку під час судового засідання, а так само вчинен­ня будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Неповагою до суду відповідно до ст. 71 Закону України "Про судоустрій України" визнається також відмова керівника підприємства, установи, організації (незалежно від форми власності) звільнити народного засідате­ля від роботи на час виконання ним обов'язків у суді.

Цивільно-правова відповідальність полягає у тому, що ст. 56 Конституції України гарантує право кожного на відшко­дування майнової та моральної шкоди, заподіяної державними органами, органами місцевого самоврядування, службовими та посадовими особами. Підстави, умови та порядок відшкоду­вання шкоди, завданої у результаті неправомірної діяльності суду, народного засідателя чи інших службових осіб суду, ви­значено ст.ст. 1173, 1174 ЦК, відповідно до яких завдана май­нова та моральна шкода підлягає відшкодуванню державою незалежно від вини органів (осіб).

Різновидом цивільно-правової слід визнати відповідальність за шкоду, завдану порушенням цивільних процесуальних норм у процесі здійснення правосуддя. Зокрема, витрати, понесені стороною та документально підтверджені, підлягають стягнен­ню зі сторони, яка програла процес (ст. 88 ЦПК). Відшкоду­ванню також підлягає: шкода, завдана забороною здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за ве­кселем у справах про відновлення прав на втрачені цінні папе­ри на пред'явника чи векселі (ст. 268 ЦПК); витрати на роз­шук відповідача у справах про стягнення аліментів, відшкоду­вання шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ров'я або смертю фізичної особи (ст. 78 ЦПК); на привід свід­ка (ст. 94 ЦПК); судові витрати та збитки, завдані у зв'язку із забезпеченням доказів до подання позовної заяви, якщо заяв­ник не звернувся до суду із позовною заявою (ст. 133 ЦПК); шкода, завдана забезпеченням позову (ст. 155 ЦПК) та ін.

Юридична відповідальність у цивільному процесі

107

Дисциплінарна та матеріальна відповідальність можуть виникати за невиконання чи неналежне виконання службових (трудових) обов'язків. При здійсненні відшкодування у поряд­ку ст.ст. 1173, 1174 ЦК в держави не виникає право регресу до відповідного органу чи службової особи, тому покладатись на винну посадову особу обов'язок відшкодувати шкоду вона не може. В інших випадках до винної особи може бути по­ставлена вимога про відшкодування матеріальної шкоди, яка стягується у порядку, встановленому трудовим законодав­ством. Так, відповідно до ст. 14 Закону України "Про судову експертизу" судовий експерт може бути притягнутий до дис­циплінарної та матеріальної відповідальності у разі порушення своїх службових обов'язків, а також завдання матеріальної шкоди.

Питання про притягнення винної особи до відповідальності здебільшого вирішується у порядку іншого, самостійного про­вадження, крім випадків застосування заходів процесуального примусу (див. § 2 цієї глави). Інколи законом імперативно ви­значено обов'язок суду вирішити питання про відповідальність учасника цивільного процесу. Зокрема, при вирішенні питання про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експер­та, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, відповідно до ст. 170 ЦПК суд одночасно вирішує питання про відповідаль­ність цих учасників цивільного процесу.