Глава 11.

дових експертиз, встановлений Інструкцією, затвердженою по­становою Кабінету Міністрів України № 710 від 1 липня 1996 р.

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання заявлено обома сторона­ми — обидві сторони порівну.

Розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огля­ду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, повинен встановлюватися Ка­бінетом Міністрів України (ст. 87 ЦПК).

§ 4. Розподіл судових витрат

Цивільне процесуальне законодавство встановлює правила розподілу судових витрат залежно від того, на користь якої сторони (позивача чи відповідача) ухвалено рішення по справі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвале­но рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задо­волено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відпо­відачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у за­доволенні якої позивачеві відмовлено.

У випадку, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішен­ня, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стя­гуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропор­ційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо оби­дві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компен­суються за рахунок держави; якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задо­воленої частини вимог.

У разі залишення позову без задоволення, закриття прова­дження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесе­ні відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаю­чи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює но­ве, відповідний суд змінює розподіл судових витрат (ст. 88 ЦПК).

Судові витрати

101

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за йо­го заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не під­тримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем піс­ля пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передба­чили порядку розподілу судових витрат, кожна у справі несе половину судових витрат. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без роз­гляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внас­лідок необгрунтованих дій позивача (ст. 89 ЦПК).

Суд наділений правом відстрочення та розстрочення спла­ти судових витрат. Підставою для відстрочення або розстро­чення сплати судових витрат є майновий стан сторони і стосу­ється воно тільки сплати судового збору чи витрат на інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи. Суд постанов­ляє про це ухвалу, в якій визначає строк, в межах якого слід довнести грошові кошти, але не пізніше ніж до ухвалення рішення у справі.

Коли оплата судових витрат була відстрочена або розстро­чена до ухвалення рішення і у встановлений судом строк су­дові витрати не були оплачені, заява залишається без розгляду або витрати стягуються за рішенням суду у справі.

З цих же підстав суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. На відміну від відстрочення чи роз­строчення сплати судових витрат (ч. 1 ст. 82 ЦПК), зменшен­ня належних до сплати витрат поширюється на усі судові вит­рати.

У разі подання позовної заяви після подання заяви про за­безпечення доказів або позову розмір судового збору зменшу­ється на розмір судового збору, сплаченого за відповідну зая­ву про забезпечення доказів або позову (ст. 82 ЦПК). Це ж правило застосовується у разі подання позовної заяви у випад­ку відмови у видачі судового наказу (ст. 99 ЦПК).

Сплачений судовий збір може бути повернутий за ухвалою ^СУДУ у разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового

збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;

102