Глава 1.

• Закон України "Про прокуратуру" регламентує питання

участі прокурора в цивільному процесі тощо.

Джерелами цивільного процесуального права є також укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, інструк­ції міністерств і відомств, міжнародні договори і угоди, які визначають порядок співробітництва між національними й іно­земними органами юстиції.

Важливе значення для однакового розуміння і правильного застосування норм цивільного процесуального права мають роз'яснення, що подаються постановами Пленуму Верховного Суду України. Вони не мають нормативного характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких подані такі роз'яснення.

Дія норм цивільного процесуального права у часі, просторі та за колом осіб.

Дія в часі полягає в тому, що провадження в цивільних справах ведеться відповідно до цивільних процесуальних зако­нів, які діють на час розгляду справи, здійснення окремих процесуальних дій. Цивільний процесуальний закон може ма­ти зворотну силу.

У просторі — провадження в судах України ведеться за ци­вільними процесуальними законами України. В окремих випа­дках на території України може застосовуватися норми права іноземної держави і, навпаки, норми права України — судами іноземної держави.

Щодо кола осіб цивільний процесуальний закон поширю­ється на усіх фізичних осіб (ст. 5 ІЩК), юридичних осіб (ст.ст. 11, 28 ЦПК), іноземців, осіб без громадянства, інозем­них юридичних осіб (ст. 111, глава 5 розділу IV, розділи VIII, X ЦПК) та інших суб'єктів цивільних процесуальних відносин на засадах рівності.

§ 5. Цивільний процес: поняття, провадження, стадії

Цивільне судочинство (цивільний процес) — це врегу­льований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, що визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав та обов'язків, а також цивільних процесуальних дій, за допомогою яких вони реалізуються їх суб'єктами — судом і учасниками процесу.

Загальні положення цивільного процесуального права

17

Відповідно до ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинст­ва є охорона прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного справедливого, неупередже-ного та своєчасного розгляду і вирішення цивільних цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством, справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридич­них осіб, інтересів держави.

Законодавство про цивільне судочинство встановлює єди­ний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріа­льними ознаками в три види проваджень (ч. З ст. 15 ЦПК):

• позовне;

• окреме;

• наказне.

Справи позовного провадження характеризуються наявніс­тю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх май­нових та особистих немайнових правовідносин, які передають­ся на розгляд суду.

Справи окремого провадження спрямовуються на встанов­лення певних обставин, наявності юридичних фактів або юри­дичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб'єкти­вних прав.

Справи наказного провадження полягають у спрощеній процедурі розгляду ряду матеріально-правових вимог, які ха­рактеризуються явною очевидністю.

Цивільне судочинство складається з окремих етапів, або стадій. Стадія — це сукупність процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчою метою. В теорії цивільного про­цесуального права немає єдиного підходу до класифікації ста­дій цивільного процесу, їх виділення та термінологічного ви­значення.

Стадіями цивільного процесу можна назвати:

• відкриття провадження у цивільній справі,

• підготовку справи до судового розгляду,

• судовий розгляд.

Ці стадії об'єднуються у провадження в суді першої інстан­ції і визнаються обов'язковими, що означає їх наявність у всіх цивільних справах.

Іншими, факультативними стадіями є:

• апеляційне провадження,

18