Глава 8.

дій у межах наданих йому повноважень у зв'язку з розглядом та вирішенням цивільної справи.

Значення представництва в цивільному процесі визнача­ється метою надання допомоги, зокрема правової, сторонам, третім особам, заявнику, заінтересованій особі. Процесуальний представник також може посприяти суду у визначенні дійсних обставин справи, повному та всебічному розгляду та вирішен­ню справи і, відповідно, у здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Аналізуючи питання процесуального представництва, слід враховувати, що: правовідносини між представником та осо­бою, яку представляють, а також представником та судом у цивільному процесі мають різний галузевий характер. В пер­шому випадку наявні правовідносини з приводу визначення і оформлення повноважень представника. Вони мають мате­ріально-правовий характер, оскільки, як правило, ґрунтуються на угоді (цивільно-правовій або трудовій) та регулюються нор­мами цивільного, сімейного, трудового, корпоративного та ін­ших галузей права. Правовідносини між представником та су­дом складаються, як правило, з приводу розгляду та вирішен­ня конкретної цивільної справи та регулюються нормами ци­вільного процесуального права.

Цивільне процесуальне представництво не тотожне з ци­вільно-правовим і має свої характерні риси та відмінності:

1. представництво у цивільному праві можливе щодо вчинен­ ня різноманітних правочинів, тоді як процесуальне — тіль­ ки щодо вчинення процесуальних дій у суді;

2. метою цивільно-правового представництва є надання право­ вої допомоги довірителю, а процесуального — також і су­ дові;

3. за умови цивільно-правового представництва участь у юри­ дично значущих діях бере тільки представник. За процесу­ ального представництва участь у справі представника не позбавляє особу права особистої участі в процесі;

4. на відміну від представництва в цивільному праві, в ци­ вільному процесі можливе подвійне представництво (закон­ ні представники можуть доручати ведення справи в суді ін­ шим особам — договірним представникам).

Види представництва. За ступенем обов'язковості пред­ставництво в цивільному процесі можна умовно поділити на два види:

Представництво у цивільному процесі

75

• обов'язкове — виникає на підставі закону, адміністративно­ го чи судового акта;

• факультативне — на підставі цивільно-правової угоди.

За підставами виникнення розрізняють законне та договірне представництво:

• договірне — підставою його виникнення є волевиявлення сторін, при якому представника і особу, чиї інтереси він представляє, пов'язує договір доручення або трудовий до­ говір (таке представництво здійснюється адвокатами, юрис­ консультами по справах своїх організацій тощо);

• законне — підстави його виникнення передбачені законом (наприклад, ст. 172 СК передбачає, що повнолітні мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездат­ них, немічних батьків як їх законні представники).

За ознаками особи, в інтересах якої здійснюється представ­ництво, його можна поділити на такі види:

• представництво фізичних осіб — підставою є закон або цивільно-правова угода;

• представництво юридичних осіб — таке представництво базується, як правило, на трудовій угоді.