Глава 5.

Законодавством передбачено варіанти розвитку процесу у разі відсутності згоди позивача на заміну. У цьому випадку суд може притягти цю особу (належного відповідача) як дру­гого відповідача і ухвалити рішення за її участі. У разі судо­вого залучення відповідача участь декількох відповідачів не створює процесуальної співучасті. У випадку відмови у позові до такого відповідача понесені ним витрати не повинні при­суджуватися із позивача.

Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у су­ді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи. Пи­тання про заміну неналежної сторони повинне вирішуватися у судовому засіданні, а не в момент порушення справи. Відпо­відно до ст. 33 ЦПК справа після заміни неналежного відпо­відача чи залучення співвідповідачів може розпочинатися спо­чатку. Про це має надійти клопотання залученого відповідача, і таке право повинно бути роз'яснене судом при вступі нового відповідача (співвідповідача) у цивільний процес.

В аналогічному порядку здійснюється залучення додатково­го (додаткових) відповідачів, наприклад, якщо в ході розгляду справи буде встановлено, що шкода завдана не однією осо­бою, а декількома.

§ 4. Процесуальне правонаступництво

Під час провадження у цивільній справі можлива також заміна сторін та третіх осіб іншими особами, коли до них переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах, це процесуальне правонаступництво (ст. 37 ЩІК).

Сторона може вибути з процесу в силу різних причин, од­нак процесуальне правонаступництво виникає тільки у тому випадку, коли має місце правонаступництво у матеріальних правовідносинах. На відміну від цивільного правонаступницт-ва, процесуальне має ряд особливостей, обумовлених характе­ром участі у процесі, сукупністю процесуальних прав та обо­в'язків, якими наділені сторони.

Підставами процесуального правонаступництва є:

• смерть фізичної особи при правовідносинах, в яких допус­ кається правонаступництво;

• реорганізація юридичної особи;

• уступка вимоги, перевід боргу;

• інші форми переходу прав та обов'язків від однієї особи до іншої.

Сторони у цивільному процесі 61

Д ля настання процесуального правонаступництва правона­ступник (особа, яка бажає вступити у процес) має довести су­дові своє право на зайняття процесуального становища суб'єк­та, якого він заміняє. Доказом можуть бути рішення суду, ста­тут, свідоцтво про право на спадщину, інші документи, які підтверджують перехід прав та обов'язків у матеріальних пра­вовідносинах, що є предметом судового розгляду.

Правонаступник набуває весь обсяг процесуальних прав та обов'язків, які мав його попередник. Також для нього є обо­в'язковими усі дії, які вчинені у цивільному процесі до його вступу (зміна предмета та підстави позову, відмова від части­ни позовних вимог тощо) (ст. 37 ЦПК). Тобто до процесуаль­них правонаступників переходять усі нездійснені й нереалізо­вані права попередника на момент вступу до справи і, виходя­чи з дії принципу диспозитивності, вони можуть вільно ними розпоряджатися.

Зміст норм про процесуальне правонаступництво повністю поширюється на третіх осіб.

Цивільне процесуальне правонаступництво по суті є за­міною однієї сторони на іншу, подібно до заміни неналежної сторони, однак має ряд відмінностей від останньої. Процесу­альне правонаступництво може застосовуватися при заміні по­зивача, відповідача, а також третіх осіб, а заміна неналежної сторони — тільки щодо відповідача. При заміні неналежної сторони її дії не спричиняють жодних правових наслідків для належної. За умови процесуального правонаступництва усі процесуальні дії правопопередника є обов'язковими для право­наступника. При заміні процес може починатися заново, а при правонаступництві — продовжується. Процесуальне правона­ступництво можливе на всіх стадіях процесу, заміна неналеж­ної сторони — тільки у суді першої інстанції, до ухвалення рішення суду у справі.

На відміну від цивільного матеріального правонаступницт­ва, яке поділяється на універсальне (загальне) та сингулярне (часткове), у цивільному процесуальному праві сингулярного правонаступництва немає, оскільки правонаступник набуває всіх цивільних процесуальних прав та обов'язків попередника без будь-яких винятків.

62