Глава 4.

чи не має майна на території юрисдикції цього суду. Законом встановлено, що це повинна бути домовленість між сторона­ми, закріплена у письмовій формі, недотримання якої тягне за собою застосування загальних правил про підсудність. Домов­леність подружжя про розгляд справи про розірвання шлюбу у порядку ч. 2 ст. 110 ЦПК може не закріплюватися у формі ок­ремого документа, вона, наприклад, може міститися у спільній заяві, поданій до суду.

Підсудність за зв'язком справ визначає суд, який розгляда­тиме спір, виходячи із первісного спору, що є предметом су­дового розгляду.

Приміром, позови до кількох відповідачів, які проживають або перебувають в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрічний позов незалежно від його підсуд­ності пред'являється до суду за місцем розгляду первісного позову (ст. 113 ЦПК).

Підсудність за ухвалою суду — це новий вид територіаль­ної підсудності, за якого територіальна юрисдикція суду виз­начається на підставі ухвали суду. Застосовується у випадках, чітко визначених законом, а саме:

• коли стороною у справі виступає місцевий чи апеляційний суд чи суддя цього суду (ст. 108 ЦПК),

• коли спір виник між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також у разі вирішен­ ня справи про розірвання шлюби між громадянином Украї­ ни та іноземцем чи особою без громадянства, які прожива­ ють за межами України (ст. 111 ЦПК).

У такому разі суд, територіальна юрисдикція якого визна­чена такою ухвалою судді відповідно вищестоящого суду чи Верховного Суду України, зобов'язаний розглянути питання про відкриття провадження у справі.

Питання дотримання правил про підсудність вирішується судом при відкритті провадження у справі. Якщо суддя ви­знає, що справа даному судові не підсудна, він повертає заяву позивачеві для подання до належного суду, про що постанов­ляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатка­ми до неї надсилаються позивачеві (ст. 115 ЦПК). На цю ух­валу може бути подано скаргу.

За загальним правилом, забороняється передавати до іншо­го суду справи, розпочаті розглядом по суті, за винятком пе-

Сторони у цивільному процесі

53

редачі у порядку зміни підсудності (ст. 116 ЦПК). Однак ци­вільне процесуальне законодавство допускає передачу цивіль­ної справи з одного суду до іншого після відкриття провад­ження у справі в окремих випадках:

• якщо задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за міс­ цем його проживання або місцезнаходженням;

• якщо до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

• якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

• якщо суд, який розглядав справу, ліквідовано.

Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги — після залишення її без задоволення (ст. 116 ЦПК).

Важливою гарантією доступності правосуддя та судового захисту є норма про те, що суперечки між судами про підсуд­ність не допускаються (ст. 117 ЦПК). Це означає, що справа, надіслана з одного суду до іншого, повинна бути прийнята до розгляду судом, якому вона надіслана.