§ 2. Право на судовий захист та правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних

юридичних осіб та держав у цивільному процесі

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних під­ставах, користуються тими самими правами та свободами, не­суть такі ж обов'язки як і громадяни України, за окремими

276

Глава 26.

винятками, встановленими законодавством. Зокрема, відповід­но до ст. 410 ЦПК іноземні фізичні та юридичні особи, особи без громадянства, іноземні держави (їх органи та посадові осо­би) та міжнародні організації мають право звертатися за за­хистом своїх прав та законних інтересів до судів України та можуть бути суб'єктами цивільних процесуальних правовідно­син.

Національне законодавство України встановлює національ­ний правовий режим в галузі захисту прав та інтересів інозем­них осіб. Це означає, що на іноземців, осіб без громадянства, іноземні організації поширюється такий самий режим, як і на фізичних та юридичних осіб України, однакові процесуальні права (ст. 22 Закону України "Про правовий статус інозем­ців"). Причому поширення національних засад на вищевказа­них осіб ґрунтується на принципі безумовності, тобто не по­в'язане з якими-небудь вимогами щодо обов'язковості прожи­вання останніх на території України тощо.

Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність іно­земця визначається правом держави, громадянином якої він є. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність особи без громадянства — правом держави, в якій ця особа постійно або переважно проживає. Проте, навіть якщо особа відповідно до права своєї держави не є процесуально дієздатною, вона може бути визнана такою на території України, якщо вона має цивільну процесуальну дієздатність відповідно до цивільного процесуального законодавства України.

Процесуальна правоздатність іноземної юридичної особи визначається правом держави, в якій її засновано. Тому право-суб'єктність цієї категорії учасників цивільних процесуальних правовідносин має бути підтверджена документами відповід­ної держави, які повинні бути легалізовані з особливостями, визначеними Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іно­земних офіційних документів (5 жовтня 1961 р.).

Отже, норми національного права, якими визначаються правила процесуальної правосуб'єктності, підвідомчості та підсудності справ з іноземним елементом, процесуального ста­новища учасників справи, поширюються на фізичних та юридичних осіб іноземних держав незалежно від того, чи пе­редбачено законодавством їхніх держав рівнозначні права для громадян та юридичних осіб України. Проте законом України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо фізичних та юридичних осіб тих держав, в яких допускаються спеціаль-

Міжнародний цивільний процес 277

н і обмеження цивільних процесуальних прав фізичних або юридичних осіб України.

Суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин мо­жуть бути не тільки вищевказані особи, а й іноземні держави. На відміну від всіх інших суб'єктів, іноземні держави користу­ються судовим імунітетом (від лат. іmmunitas — недотор­каність, звільнення від чого-небудь): до іноземної держави не може бути пред'явлений позов, застосовано забезпечення по­зову, звернене стягнення на її майно, що знаходиться на тери­торії іншої держави. Отже, судовий імунітет базується на су­веренній рівності держав і полягає у непідсудності іноземних держав суду інших держав. В деяких країнах судовий імунітет держави надається лише у разі, якщо йдеться про дії держави публічно-правового характеру. В Україні зберігається дія прин­ципу абсолютного імунітету, тобто іноземці, як і громадяни України, можуть пред'явити позов до іноземної держави, про­сити суд про забезпечення позову шляхом звернення стягнен­ня на її майно, що знаходиться на території України, лише за згодою компетентних органів відповідної іноземної держави.

Судовий імунітет поширюється також на акредитовані в Україні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, їх службових осіб. На відміну від інозем­них держав, вони підлягають юрисдикції судів України, проте лише в межах, визначених принципами та нормами міжнарод­ного права або міжнародними договорами з відповідною дер­жавою.

Процесуальна правоздатність міжнародної організації ви­значається на основі міжнародного договору, відповідно до якого її створено, її установчих документів або угоди з компе­тентним органом України.

Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів Украї­ни у цивільних справах у межах, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або законами України.