Глава 2.

суду, давати йому пояснення по суті справи і з окремих пи­тань, подавати свої доводи, міркування та заперечення, здійс­нювати всі інші процесуальні дії, спрямовані на з'ясування всіх матеріалів справи і правильне її розв'язання.

Усність судового розгляду вимагає розглядати справу ус­но (ст. 6 ЦПК), процесуальна діяльність суддів і учасників процесу має відбуватися в словесній формі. Усна форма судо­вого розгляду сприяє реалізації вимог принципу гласності та безпосередності. Завдяки словесній формі судді можуть краще і повніше сприймати факти, а особи, які беруть у ній участь, — реально і точно довести їх до відома суду, сприй­мати зміст дій всіх учасників процесу, висловлювати свої мір­кування, заперечення, спростування з метою встановлення дій­сних обставин справи. Розгляд справи в усній формі дає мож­ливість судові особисто і безпосередньо вступати в контакт з учасниками процесу в цивільній справі та сприймати фактич­ний матеріал у повному обсязі, який відтворюється тут же, в судовому засіданні, на очах суддів і всіх присутніх.

Усна форма розгляду справи зручніша для учасників проце­су, завдяки їй легше висловити свої міркування, сприйняті що­до обставин в справі. Вона спрощує процес, робить його дос­тупним для заінтересованих осіб. Така форма дає більші мож­ливості судові керувати розвитком процесу і прискорювати розгляд справи. Процес стає динамічним, строк розгляду спра­ви скорочується. Разом з тим, усна форма процесуальних дій, які виконуються при розгляді справи в судовому засіданні, оп­тимально поєднується з письмовою формою відображення і оформлення деяких з них — викладення вимог до суду в фор­мі письмових заяв, скарг, подання, а владних суджень суду — в судових рішеннях.

Оперативність — це правова вимога, яка забезпечує сво­ єчасність розгляду і вирішення цивільних справ у часових ме­ жах шляхом якнайповнішого і раціонального використання процесуальних засобів, спрямованих на швидке і правильне вирішення цивільних справ.

Цивільні процесуальні правовідносини 31

Г лава 3. ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

§ 1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин

Володіючи суб'єктивними правами, особа не може їх реалізу­вати, не вступивши у відповідні правовідносини, що вони є вираженням правових норм у житті. Для правовідносин харак­терною є наявність суб'єктів правовідносин, об'єктів цих пра­вовідносин, а також їх змісту. Ці загальнотеоретичні положен­ня поширюють свою чинність і на цивільні процесуальні пра­вовідносини.

Цивільні процесуальні правовідносини мають низку ознак, які їх характеризують. Поряд із загальними ознаками, що при­таманні всім правовідносинам, цивільні процесуальні:

• врегульовані нормами цивільного процесуального права;

• завжди виникають між судом як органом державної влади та іншими учасниками процесу (відносини субординації);

• оформлюють поведінку учасників процесу, яка складається з приводу відправлення правосуддя у цивільних справах;

• мають відносний характер, тобто визначений конкретний суб'єктний склад правовідносин із чітким визначенням пра­ вового статусу кожного з них;

• виражаються у спеціальній, встановленій законом, цивіль­ ній процесуальній формі;

• постійно перебувають у русі, що в цілому складає певну їх систему.

Отже, насамперед, цивільні процесуальні правовідносини —

це врегульовані цивільним процесуальним правом суспільні відносини, які виникають між судом та іншими учасниками процесу з приводу розгляду та вирішення цивільної справи.

Як правило, виникнення цивільних процесуальних право­відносин зумовлено наявністю між сторонами матеріально-правових відносин, які набули спірного характеру, або між сторонами взагалі є спір з приводу наявності таких (матеріаль­но-правових) відносин. Однак специфіка цивільних процесуа­льних правовідносин полягає в тому, що вони обов'язково ви­никають через суд, який є обов'язковим їх учасником.

32