§ 8. Відновлення прав на втрачені цінні папери •на пред'явника та векселі

Чинне законодавство передбачає право громадян передавати на зберігання банкам та іншим фінансовим установам цінні папери та робити вклади без зазначення відомостей про вклад­ника (на пред'явника). Характерною ознакою цих паперів є те, Що в них не вказано ім'я власника. Власником такого папера визнається особа, яка його пред'явить до виконання, тому в разі його втрати пред'явити його до виконання може будь-яка особа, котрій він на законних підставах не належить. Те саме може відбуватися і з векселем.

Захист прав власника при втраті ним такого цінного папера може здійснюватися в судовому порядку. Якщо власник втра­ченого папера на пред'явника знає, хто є його держателем, то

214

Глава 21.

витребування цього документа можливе шляхом пред'явлення позову. Коли ж особа, яка втратила цінний папір на пред'яв­ника, не знає, хто є його держателем, захистити свої права та інтереси вона може в порядку окремого провадження, звернув­шись до суду із заявою про визнання папера недійсним та про відновлення прав на втрачений цінний папір.

Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі у порядку окремого провадження можливе не тіль­ки у разі втрати цих документів, а й тоді, коли документи втратили ознаки платіжності внаслідок неналежного їх збе­рігання або з інших причин (в ощадній книжці не зберігся за­пис номера рахунка, не повністю зберігся запис залишку вкла­ду тощо) і фінансова установа у зв'язку з цим відмовилася здійснити відповідну операцію).

Із заявою про відновлення прав на втрачений цінний папір на пред'явника має право звернутися до суду особа, яка вва­жає себе його власником. Як заінтересована особа у справах цієї категорії виступає банк, який видав цінній папір, оскільки рішення суду про визнання папера недійсним передбачає для нього певні обов'язки: видати заявникові вклад або цінний па­пір замість визнаного недійсним.

Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника розглядаються судом за місцем знаходження уста­нови, що видала цінний папір (емітента). Це зумовлюється на­самперед необхідністю при підготовці справи до розгляду найоперативніше забезпечити заяву шляхом заборони цій уста­нові провадити будь-які операції за втраченим цінним папе­ром. Якщо предметом розгляду є відновлення прав на втраче­ний вексель, то справа розглядається судом за місцем платежу за таким векселем.

Відповідно до ст. 261 ЦПК у заяві, яка подається до суду, крім загальних вимог, встановлених ст. 119 ЦПК, має бути за­значено: ім'я та місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи - заявника; обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель; повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред'яв­ника та його реквізити, а для векселя — вид, номер бланку, суму векселя, дату та місце складання, строк та місце плате­жу, найменування векселедавця, інших відомих заявнику зобо­в'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

Окреме провадження

215

Підготовка до судового розгляду справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі за за­гальним правилом полягає у визначенні кола осіб, які мають брати участь у процесі, предмета доказування і обсягу доказів, необхідних для встановлення фактів, покладених в основу зая­вленої вимоги, у вжитті заходів для забезпечення своєчасної явки в судове засідання учасників процесу.

Підготовка справ цієї категорії має певні особливості. Після одержання заяви суддя постановляє ухвалу про виклик держа­теля цінного папера до суду через публікацію в газеті. Крім того, суддя своєю мотивованою ухвалою забороняє установі, яка видала цінний папір, провадити за ним будь-які операції.

Щодо векселя, то ст. 262 ЦПК встановлені певні особливо­сті. Зокрема, якщо строк платежу за векселем не настав, ухва­ла, постановлена у ході підготовки справи до судового розгля­ду, надсилається на адресу всіх нотаріусів відповідного нота­ріального округу за місцем платежу за векселем. Тому при пред'явленні нотаріусу для вчинення протесту векселя, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, він зобов'язаний повідомити відповідний суд про пред'яв­лення такого векселя для вчинення протесту.

Закон покладає на держателя цінного папера обов’язок у зазначений в публікації тримісячний строк подати до суду, який постановив про це ухвалу, заяву про те, що він є її дер­жателем, незалежно від того, є він власником цього цінного папера чи володіє ним на будь-яких інших підставах. До заяви він має додати оригінал цінного папера. Особиста явка держа­теля цінного папера до суду не є обов'язковою, тому надання вказаних документів може бути здійснене як особисто, так і поштою.

Подання держателем цінного папера до суду заяви про ная­вність у нього певних прав на цей папір свідчить про виник­нення між ним і заявником спору про право, що виключає мо­жливість розгляду справи за правилами окремого проваджен­ня. У такому разі суддя має постановити ухвалу про залишен­ня заяви щодо відновлення прав на втрачений цінний папір без розгляду та має роз'яснити заявникові його право пред'яви­ти до держателя папера позов у загальному порядку. Суд вста­новлює для цього строк, протягом якого заявник може реа­лізувати надане йому право на подання позову з метою захис-

216