МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Ц ИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

, Навчальний посібник

■ ■ За редакцією Ю. В. Білоусова

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ

Прецедент 2005

ББК 67.9(4УКР)310я73^ +67.310я73 Ц59

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист №14/18 2-62 від 13 січня 2005 р)

Рекомендовано до друку Вченою радою

Хмельницького університету управління та

права (протокол № 2 від 22 жовтня 2004 р.)

Авторський колектив:

Андрушко А.В. — завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Хмельницького уні­верситету управління та права, кандидат юридичних наук — гл. 1 (§ 2-5), 2, 17, 23.

Білоусов Ю.В. — завідувач Подільської' лабораторії Науково-дослідного інституту при­ватного права і підприємництва Академії правових наук України, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Хмельницького університету управління та права, кандидат юридичних наук, доцент — гл. 1 (§ І), 3, 4 (§ 3-4), 5-7, 12, 14-15, 18-20, 21 (§ 1-2 — у співавторстві із О.І. Угриновською, § 3-4, 6, 9-13), 25.

Стефанчук Р.О. — професор кафедри цивільно-правових дисциплін Хмельницького уні­верситету управління та права, старший науковий співробітник Подільської лабо­раторії Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України, кандидат юридичних наук, доцент — гл. 10.

Угриновська О.І. — доцент кафедри цивільного права і процесу Львівського націо­нального університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук — гл. 21 (§ 1-2 — у співавторстві із Ю.В. Білоусовим, § 5, 7, 8).

Бондаренко Н.Л. — викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Хмельницького університету управління та права, молодший науковий співробітник Подільської лабораторії Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Ака­демії правових наук України — гл. 4 (§ 1-2), 8-9, 16, 24, 26.

Трач О.М. — старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Хмельницького університету управління та права — гл. 22.

Царенко СІ. — викладач кафедри цивільного права та цивільного процесу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького — гл. 11, 13.

Рецензенти:

О.В. Дзера — доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

\О.О. Підопригора\ — доктор юридичних наук, професор

Ц 59 Цивільний процес: Навч. посіб./А.В. Андрушко, Ю.В. Біло­усов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін.— За ред. Ю.В. Бі-лоусова. - К: Прецедент, 2005. - 293 с.

І5ВИ 966-520-064-Х

У навчальному посібнику, побудованому за системою та положен­нями Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, розкриті загальні положення правового регулювання порядку розгляду та ви­рішення цивільних справ, а також окремі теоретичні проблеми науки цивільного процесуального права. Розкриваються інститути цивіль­ного процесуального права, які складають його систему, у тому числі цивільні процесуальні правовідносини, докази та доказування, роз­виток цивільного процесу за стадіями та провадженнями, процесу­альні питання виконання судових рішень, а також загальні положення міжнародного цивільного процесу.

Навчальний посібник розрахований на студентів вищих навчаль­них закладів, викладачів, юристів-практиків. Може бути цікавим для усіх, хто цікавиться процесуальним порядком захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

_;, ББК 67.9(4УКР)310я73+67.310я73

І8ВК 966-520-064-Х

¹ Колектив авторів, 2005. і Прецедент, 2005.

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 7

Глава 1. Загальні положення цивільного процесуального

права 8

§ 1. Способи захисту цивільних прав 8

§ 2. Поняття цивільного процесуального права 12

§ 3. Місце цивільного процесуального права у системі права

України 14

§ 4. Джерела цивільного процесуального права 15

§ 5. Цивільний процес: поняття, провадження, стадії 16

§ 6. Наука цивільного процесуального права 18

Глава 2. Принципи цивільного процесуального права .... 18

§ 1. Поняття та система принципів цивільного процесуального

права 18

§ 2. Зміст окремих принципів цивільного процесуального права. . 22

Глава 3. Цивільні процесуальні правовідносини 31

§ 1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин . 31 § 2. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних

процесуальних правовідносин 32

§ 3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин 33

§ 4. Об'єкт і зміст цивільних процесуальних правовідносин .... 39

Глава 4. Суд як суб'єкт цивільного процесу 39

§ 1. Суд — обов'язковий суб'єкт цивільних процесуальних

правовідносин 39

§ 2. Склад суду. Відводи 40

§ 3. Цивільна юрисдикція суду 43

§ 4. Підсудність 48

Глава 5. Сторони у цивільному процесі 53

§ 1. Поняття, ознаки та правовий статус сторін 53

§ 2. Процесуальна співучасть 56

§ 3. Заміна неналежного відповідача 58

§ 4. Процесуальне правонаступництво 60

Глава 6. Треті особи у цивільному процесі 62

§ 1. Поняття та ознаки третіх осіб 62

§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо

предмета спору 62

§ 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо

предмета спору 64

Глава 7. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи

та інтереси інших осіб 66

§ 1. Мета та підстави участі у цивільному процесі 66

Зміст

§ 2. Форми участі у цивільному процесі 68

Глава 8. Представництво у цивільному процесі 73

§ 1. Поняття, значення та види представництва у цивільному

процесі 73

§ 2. Процесуально-правове становище представника в цивільному процесі 75

Глава 9. Інші учасники цивільного процесу 78

§ 1. Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення

цивільного процесу 79

§ 2. Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті. . . 80

Глава 10. Строки у цивільному процесі 85

§ 1. Поняття, значення та види цивільних процесуальних строків . 85

§ 2. Обчислення, зупинення, поновлення і продовження

цивільних процесуальних строків 91

Глава 11. Судові витрати 93

§ 1. Поняття та види судових витрат 93

§ 2. Судовий збір 94

§ 3. Витрати, пов'язані із розглядом справи 97

§ 4. Розподіл судових витрат 100

Глава 12. Юридична відповідальність у цивільному процесі. 102

§ 1. Поняття та види відповідальності за порушення норм

цивільного процесуального права 102

§ 2. Заходи процесуального примусу 107

Глава 13. Докази та доказування 109

§ 1. Поняття та види доказів 109

§ 2. Доказування ПО

§ 3. Засоби доказування 116

§ 4. Забезпечення доказів 129

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 131

Глава 14. Загальна характеристика позовного провадження. 132

§ 1. Поняття та значення позовного провадження 132

§ 2. Поняття, види та елементи позову 132

§ 3. Способи захисту відповідача від заявленого позову 135

§ 4. Зміни у позовному спорі 136

§ 5. Забезпечення позову 139

Глава 15. Відкриття провадження у справі 141

§ 1. Поняття та передумови відкриття провадження 141

§ 2. Процесуальний порядок відкриття провадження у справі ... 144

Глава 16. Підготовка справи до судового розгляду 148

Зміст

§ 1. Поняття, мета, завдання та значення підготовки справи до

судового розгляду 148

§ 2. Процесуальний порядок підготовки цивільних справ до

судового розгляду 149

§ 3. Судові виклики та повідомлення 153

Глава 17. Судовий розгляд 157

§ 1. Поняття, значення та порядок судового розгляду цивільної

справи 157

§ 2. Судове засідання як процесуальна форма розгляду

та вирішення цивільної справи 158

§ 3. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ . ... 168

§ 4. Фіксування цивільного процесу 174

Глава 18. Судові рішення (Постанови) 175

§ 1. Поняття, суть та види судових рішень (постанов) 175

§ 2. Рішення суду 176

§ 3. Вимоги до рішень суду 178

§ 4. Законна сила рішення суду 182

§ 5. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив .... 183 § 6. Ухвали суду першої інстанції 185

Глава 19. Заочний розгляд цивільної справи 187

§ 1. Поняття та особливості заочного розгляду цивільної справи . 187 § 2. Заочне рішення та його перегляд 189

Глава 20. Наказне провадження 191

§ 1. Поняття та особливості наказного провадження 191

§ 2. Розгляд справи у порядку наказного провадження 192

§ 3. Судовий наказ 193

Глава 21. Окреме провадження 195

§ 1. Поняття та значення окремого провадження 195

§ 2. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого

провадження 198

§ 3. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності

фізичної особи 200

§ 4. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності. . 203 § 5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

чи оголошення її померлою 204

§ 6. Усиновлення 208

§ 7. Встановлення фактів, що мають юридичне значення 211

§ 8. Відновлення прав на втрачені цінні папери

на пред'явника та векселі 213

§ 9. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. 216

§ 10. Визнання спадщини відумерлою 217

§ 11. Надання психіатричної допомоги у примусовому порядку . . 219

Зміст

{ ; 12 Обов'язкова і осшталізащя до протитуберкульозного закладу . . 223 § 13. Розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб 225

Глава 22. Апеляційне провадження 228

§ 1. Суть та значення апеляційного провадження 228

§ 2. Право апеляційного провадження та порядок його реалізації . 229

§ 3. Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом. . 233

§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції 236

§ 5 Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції 239

Глава 23. Касаційне провадження 242

§ 1. Суть та значення касаційного провадження 242

§ 2 Право касаційного оскарження та процесуальний порядок

його реалізації 243

§ 3. Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд

справи судом касаційної інстанції 246

§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції 250

Глава 24. Провадження у зв'язку з винятковими

та нововиявленими обставинами 252

§ 1. Поняття та особливості провадження у зв'язку з

винятковими обставинами 253

§ 2. Поняття та особливості провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами 257

Глава 25. Процесуальні питання виконання судових рішень . . 261

§ 1. Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу ... 261

§ 2. Суд у процесі виконання судових рішень ....'. 263

§ 3. Судовий контроль за виконанням судових рішень 266

§ 4. Поворот виконання 269

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА 271

Глава 26. Міжнародний цивільний процес 272

§ 1. Поняття та джерела міжнародного цивільного

процесуального права 272

§ 2. Право на судовий захист та правовий статус іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та держав у цивільному

процесі 275

§ 3 Підсудність цивільних справ з іноземним елементом.

Підготовка та розгляд справи 277

§ 4. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні . . . 280

Список літератури 282

Алфавітно-предметний покажчик 292

1

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1 { 1 1

п' ■» \<

', І*

V >! '« •>

' .' ' ЛІ

Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

§ 1. Способи захисту цивільних прав

Особа, яка наділена певними суб'єктивними правами, вступа­ючи у правовідносини задля їх реалізації, може стикнутися із ситуацією, коли ці права зазнають різноманітних посягань. І для того, щоб поновити порушене, оспорене, невизнане право, законодавством встановлено відповідні механізми, які включаються в поняття "охорони права", що його частиною є захист права.

Залежно від суб'єкта захисту, його поділяють на неюрис-дикційний та юрисдикційний. Неюрисдикційний захист здійсню­ється особою, яка безпосередньо зазнала посягання. Тобто, той, хто потерпів від посягання, той і захищається. Такий спо­сіб захисту історично виник першим. До речі, він був прита­манний і римському цивільному процесу, що його можна на­звати підмурівком сучасного. Навіть згодом, коли захист пе­рейшов до компетенції державних органів, виконання рішення покладалось безпосередньо на заінтересовану особу. В Україні також існує можливість застосування такого способу захисту. До неюрисдикційного можна віднести застосування самозахис­ту цивільних прав (ст. 19 ЦК¹), необхідну оборону (ст. 36 КК, ст. 17 КпАП) та ін.

Юрисдикційний захист здійснюється державними та іншими органами й особами. Вони можуть бути спеціально створени­ми та уповноваженими на таку діяльність, а також здійснюва­ти її поряд з іншою, основою діяльністю.

Серед юрисдикційних способів найважливішим слід визна­ти судовий захист цивільних прав. Конституція України у ст. 55 гарантувала судовий захист прав і свобод людини і гро­мадянина, незважаючи на наявність або відсутність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Основного Закону України). Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть розраховувати на судовий захист. Причому за ст. 64 Конституції України таке

Т ут і далі назви кодексів подано в скороченні: ЦК — Цивільний кодекс України, КК — Кримінальний кодекс України, КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення тощо.

Загальні положення цивільного процесуального права

п раво не підлягає обмеженню навіть у період надзвичайного та воєнного стану.

Можливість широкого застосування судової форми захисту ґрунтується на положеннях ст.ст. 55, 124 Конституції України, рішень Конституційного Суду України щодо тлумачення поло­жень чч. 1, 2 ст. 55 Конституції України¹ та постанови Плену­му Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9². Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на усі правовідносини, які виникають у де­ржаві. Тобто, відповідно до положень цивільного законодавст­ва предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, враховуючи ті, підстави виникнення, зміни та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватноправових відносин породжу­ють правові наслідки.

Законодавством про судоустрій України гарантується усім суб'єктам правовідносин захист їх прав, свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним від­повідно до закону. Для реалізації цього завдання, а також для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди пер­шої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Важливою гарантією забезпечення права є норма про те, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуаль­ним законом. Ця норма також містить положення про недій­сність угоди про відмову від звернення за захистом до суду (ст. 6 Закону України "Про судоустрій України"³).

Р ішення Конституційного Суду України у справі за конституційним звер­ненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); Рішення Кон­ституційного Суду України у справі за конституційним зверненням грома­дянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248² Цивільного процесуального ко­дексу України від 25 листопада 1997 р. // ОВУ. — 1998. — № 1. — Ст. 25; ОВУ. — 2003. — № 28. —- Ст. 1377.

Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2000. — № 4. ВВР. — 2002. — № 27-28. — Ст. 180.

10

Глава 1.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації. Створення надз­вичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Основ­ного Закону України). Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує пи­тання про відповідність законів та інших правових актів Конс­титуції України і дає офіційне тлумачення Конституції Украї­ни та законів України (ст. 147 Конституції України).

Систему ж судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; вищі спеціа­лізовані суди; Верховний Суд України (ст. 18 Закону України "Про судоустрій України").

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності (ст. 22 цього ж Закону України):

• загальні суди розглядають кримінальні, адміністративні та цивільні справи, а також справи про адміністративні право­ порушення;

• господарські суди розглядають справи, що виникають з гос­ подарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності;

• адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управлін­ ня (справи адміністративної юрисдикції).

Відповідно до ст. 15 ЦПК суди в порядку цивільного судо­чинства розглядають справи про захист порушених, невизна­них або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Захист права може бути здійснено і господарським судом, який відповідно до ст. 12 ГПК розглядає та вирішує:

1. справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розір­ ванні і виконанні господарських договорів та з інших підс­ тав, а також у спорах про визнання недійсними актів з під­ став, зазначених у законодавстві, за деякими винятками, визначеними законом;

2. справи про банкрутство;

3. справи за заявами органів Антимонопольного комітету Ук­ раїни, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчи­ ми актами до їх компетенції.

Загальні положення цивільного процесуального права

11

На розгляд третейського суду як юрисдикційного органу можуть бути передані будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, крім винятків, встановлених ст. 9 Закону України "Про третейські суди", зі ст. 12 ГПК підвідомчий господарським судам спір бути передано сторонами на вирішення третейського су­ду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Такі спори можуть розглядати як разової юрисдикції, так і створені спеціально для арбітражного (третейського) розгляду та вирішення господарських спорів (Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України, створені відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

В окремих випадках, передбачених Конституцією України та законами, захист цивільних прав може здійснюватися в адміністративному порядку (наприклад, при вирішенні трудового чи земельного спору) та органи нотаріату (шляхом вчинення виконавчого напису). Суб'єктом захисту прав фізичних та юридичних осіб також може виступати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 55 Конституції України та Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з людини"), однак його діяльність має характер сприяння поновленню порушеного, невизнаного чи оспореного права.

Форми захисту цивільних прав визначаються законами України. Наприклад, відповідно до ст. 16 ЦК ними можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право; відновлення станови­ща, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі;

зміна правовідношення;

припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування май­нової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

12