Властивості уявлення:

• узагальненість — віднесення кожного образу до деякого класу об’єктів;

• вибірковість - переважне виділеним одних об’єктів перед іншими в процесі сприйняття;

• усвідомленість - розуміння суті предметів та явищ через процес мислення.

У процесі уявлення важливу роль відіграє оперативна (проміжна) нам’ять, що забезпечує оперативне зберігання й опрацювання інформації, що надходить від органів чуття обмеженими порціями до 7±2 структурних одиниць - слів або символів (ємністю не більше 45 біт). Час зберігання ін­формації без підкріплення - десятки хвилин.

Основою уявлень є конкретні образи предметів та явищ, що раніше упливали на органи чуття. Ці збережені в пам’яті образи можуть бути пав-

миспо або ненавмисно відновлюватися у вигляді уявлень, комбінуватися між собою. Уявлення, як і сприйняття, мають образний характер, але вони є переробленими, відтвореними, більш узагальненими образами предметів реального світу, у них відображаються істотні, постійні ознаки предметів або класу подібних предметів. Оскільки сприйняття потребує об’єднання основних істотних ознак та зіставлення сприйнятого з минулим, виникає явище стереотипізації. Стереотип - визначене, стійке па певному проміжку часу, уявлення про предмет або явище.

Уявлення - перехідний етап від безпосереднього конкретного відоб­раження об’єктивного світу в формі відчуття і сприйняття до опосередкова­ного, узагальненого пізнання у формі відстороненого логічного мислення. В уявленні здійснюється потрібний крок у напрямку абстракції й узагальнен­ня. Уявлення - неодмінна передумова переходу від сприйняття до поняття. На цьому закінчується етап підготовки вихідного матеріалу для мислення.

Далі у процесі мислення навчальний матеріал переробляється у свідо­мості студента, осмислюється, пов’язується з колишніми уявленнями і по­няттями. На цьому етапі активізується розумова діяльність: порівняння, по­шук подібного та відмінного, виділення істотних ознак, установлення при­чин і ю-паслідкових зв’язків і взаємозалежностей явищ, процесів і предметів. Таким чином, відбувається перехід у свідомості людини від уявлень до сис­тем понять. Безпосереднє, чуттєве пізнання предметів і явищ у відчутті та сприйнятті змінюється у мисленні логічним розумінням: спостерігаючи за одними явищами, судять про інші, які певним чином пов’язані з ними. Отже, мислення дає змогу здобувати нові знання, виявляти приховані властивості речей, іноді взагалі недосяжні органам чуття людніш. Сприйнятий, правиль­но зрозумілий, усвідомлений навчальний матеріал потребує закріплення в пам’яті - запам’ятовування. Короткочасна пам’ять трансформується у довго­тривалу у вигляді образів або змістових суджень. Основним механізмом уве­дення інформації з проміжної пам’яті у довготривалу є повторення. Довго­тривала пам’ять зберігає інформацію протягом усього життя людини.

Мислення - вища форма психічного відображення. Мислення встанов­лює зв’язки і відношення між предметами і явищами, які пізнаються. Основу мислення становить складна аналітико-синтетична дія головного мозку.