4.1. Модель процесу пізнання

Вимічання та мислення, але й створюють передумови для розроблення но- Нйл концепцій і технологій навчання, які можуть забезпечити передбачу- вані- поліпшення у навчанні та мисленні

Процес пізнання відбувається на двох рівнях: чуттєвому пізнанні, що містить відчуття і сприйняття, та логічному пізнанні, що здійснюється за допомогою понять, суджень, висновків.

Розглянемо модель процесу пізнання (рис. 4.1). Її основні компоненти: відчуття, сприйняття, уявлення, миттєва пам’ять, тимчасова або оператив­на пам’ять, довготривала пам’ять, розуміння (усвідомлення).

Великий потік інформації із зовнішнього світу (декілька мегабітів м

секунду), безпосередньо впливаючи па органи чуття (зір, слух, нюх та іп І,

відображаються в мозку як уявлення про окремі властивостей предметів їй

явйщ об’єктивного світу. Цей психологічний процес називають відчуттям,

Відчуття - це психічний процес відображення окремих властивою і е

предметів, що безпосередньо впливають на органи чуття людини. Різномв

нітні види відчуттів пов’язані з певними органами чуття (рецепторами!

Відчуття є джерелом знань людини про світ і саму себе. Відчуття дуальні

одного боку, об’єктивні, оскільки в них завжди відображається зовнішній іи

дразник, з другого - суб’єктивні, оскільки вони значною мірою залежні

від таких процесів у центральній нервовій системі, як збудження і гальм

вания, та від індивідуальних особливостей людини.

Далі, окремі відчуття складають цілісний образ сприйняття предмг і

Сприйняття забезпечує відображення у мозку предмета в цілому у він ми

єдиного цілісного образу предмета, явища, що безпосередньо впливає н

різноманітні рецептори, тобто в процесі сприйняття відбувається скла н

об’єднання різноманітних відчуттів.

Увагу характеризують основні показники:

• обсяг - показник кількості об’єктів, що одночасно перебувають у полі уваги (п’ять - сім);

• стійкість - показник тривалості зберігання інтенсивності уваги;

• концентрація - показник ступеня зосередженості свідомості на об’єкті;

• розподілення - здатність виконання одразу декількох дій, утримую­чи їх у полі уваги;

• переключення - показник швидкості переходу від одного виду дія­льності до іншого;

• предметність - здатність виділяти певні комплекси сигналів згідно з настановами та особистою значущістю (наприклад, слухаючи лекцію, не звертати уваги на інші звуки).

Фактори, що сприяють приверненню уваги в практичній педагогіці:

• характер даних, інформації, подразника (новизна, сенсаційність, кон­траст, фізична сутність та характеристика явища, об’єкта);

• збіжність подразника і потреби (те, що важливо для людини, біль­шою мірою відповідає його потребам, насамперед привертає її увагу).

Фактори, що знижують стійкість уваги й підлягають нейтралізації:

• монотонність та стереотипність виконуваних дій;

• одноманітність і недостатність (або надмірність) інформації.

Увага особливим чином організовує процеси психічного відображення

дійсності різноманітними видами відчуття. Увага за допомогою відчуттів впливає і па сприйняття. Ці взаємозв’язки необхідно враховувати в прак­тичній педагогіці у процесі розвитку сприйняття - вчити не тільки дивити­ся, але й бачити; не тільки слухати, але й чути та ін.

Образи, що виникають у процесі сприйняття, зберігаються в пам’яті людини. Процеси запам’ятовування, зберігання та відновлення минулого досвіду грунтуються па властивості мозку зберігати сліди зовнішніх впли­вів, а також впливів, що потрапляють із середини організму.

Згідно із сучасними уявленнями матеріальними носіями пам’яті є по­над 10 млрд нейронів і до 40 млрд гліальпих клітин головного мозку, деся­тки трильйонів зв’язків (сшіапсів) між ними, нейропептіди. За 60 років ак-

і іншої творчої діяльності людина здатна сприйняти до 10¹⁶ біт інформації, Я якої реально використовується не більше 5-10 %, що вказує на значний надлишок потенційної пам’яті.

Розрізняють декілька видів пам’яті людини. Залежно від тривалості за­пам’ятовування та зберігання інформації виокремлюють декілька рівнів пам’я- 1І: миттєву (іконічну), короткочасну (оперативну) і довгострокову, за формою нпявлення: зорову, слухову, пропріоцептивпу, смакову, рухову, декларативну (епізодичну, семантичну), процедурну, логічну (словесно-логічну), образну (ейдетичну), асоціативну, емоційну, несамовільну, самовільну тощо.

Миттєва (сенсорна) пам’ять зберігає інформацію про те, як сприйма- і гься світ па рівні рецепторів протягом 0,3 10 с, її ємність досягає сотень

мегабайтів. Інформація перскодовується в миттєвій пам’яті для її наступно­го запису в проміжну (оперативну) у невеликій частині мозку - гіпоталмі. 1 проміжної пам’яті інформація вже переходить у довготривалу нам’ять, і навпаки, у разі потреби.

Далі інформація із зовнішнього світу, а також з довгострокової пам’яті проходить через компонент уявлення. Включаючись у процес сприйняття, уявлення дають можливість класифікувати предмет (явище), що спостеріга- і п.ся, впізнавати його. Уявлення передбачає виділення з комплексу ознак ос­новних та найбільш значущих з одночасним відверненням від неістотних.