3. Напрямки удосконалення управління грошовими потоками

У сучасній теорії корпоративних фінансів питанням управління грошовими потоками підприємства приділяється значна увага, оскільки вони є матеріальною основою фінансового менеджменту.[16]

Як відомо, на підприємстві виділяють три види діяльності: основна, пов'язана з виробництвом; інвестиційна, пов'язана з придбанням і продажем довгострокових активів і фінансова діяльність (операції з цінними паперами, погашення заборгованостей і т.д.). Кожний з цих видів діяльності генерує як припливи, так і відтоки коштів. Таким чином, при складанні планових припливів і відтоків коштів необхідно враховувати їхній рух за всіма видами діяльності підприємства.

Основну частину надходжень коштів, як правило, генерує основна діяльність підприємства.

Першим кроком є прогноз збуту. Це може бути поквартальний, помісячний, потижневий, навіть щоденний прогнози. Але, як правило, важко спланувати продажі на настільки короткий період із прийнятним ступенем точності.

Відтоки коштів умовно згрупуємо в такий спосіб:

1. Оплата рахунків постачальників. Прогноз виходить із припущення про те, що всі рахунки постачальників оплачуються вчасно. Відстрочка або затягування оплати, як правило, загрожує втратою знижок за швидку оплату;

2. Оплата праці, управлінські й інші витрати. До цієї категорії входять всі інші поточні витрати компанії;

3. Витрати на капіталовкладення;

4. Податок на прибуток, виплати відсотків.

Другий крок - це розрахунок потреби в додаткових джерелах фінансування.

Третій крок - ухвалення рішення про джерела фінансування і напрямки використання тимчасово вільних коштів (якщо такі існують).

Серед можливих джерел фінансування виділяють:

- короткострокова банківська позика;

- комерційні папери;

- комерційний кредит;

- давальницька сировина;

- прострочена заборгованість постачальникам;

- факторинг (продаж дебіторської заборгованості);

- короткострокова оренда.

Кожне з джерел має свої переваги та недоліки. Оптимальне рішення приймається з урахуванням положення компанії, ситуації на ринку кредитних ресурсів тощо.

За договором компанія може брати кредит у будь-який момент, коли їй це необхідно, поки не досягне встановленого ліміту. Від компанії не потрібно спеціальної застави у вигляді якихось активів для забезпечення повернення кредиту.

Подібного типу договори називають кредитною лінією. Коли компанія одержує кредит за такими угодами, вона, як правило, зобов'язана утримувати компенсаційний залишок коштів на депозиті в банку.

В якості альтернативного варіанту можна запропонувати використання змішаного кредитування, коли частина необхідних грошових коштів надходить у вигляді банківського кредиту, а інша частина за рахунок тимчасово вільних коштів підприємства.

Альтернативний варіант: спочатку потрібно використовувати можливості кредитної лінії, при необхідності на повну потужність, до вичерпання встановленого ліміту кредитування. Але якщо потреби в коштах все-таки перевищать можливості кредитної лінії, то треба прибігати до прострочених платежів.

Підсумовуючи розглянуті рекомендації щодо розробки ефективної моделі управління грошовими потоками підприємства, можна стверджувати : грошові потоки підприємства являють собою складне явище, органічно інтегроване в загальну систему організації його фінансово-господарської діяльності. Тому організація управління грошовими потоками має розглядатися комплексно. Результатом комплексного підходу до організації управління грошовими потоками підприємства має бути формування відповідної моделі, як цілісної системи однозначних цілей і завдань управління грошовими потоками, підходів до аналізу критеріїв та оцінювання показників управління грошовими, принципів політики управління та інструментарію її реалізації, форми контролю ефективності практики управління грошовими потоками.