35

З міст

1. Цілі та задачі курсового проектування, вимоги до виконання та оформлення курсового проекту 3

2. Макет і методика виконання курсової роботи 10

Записка, пояснення 11

Завдання на курсове проектування 12

Вступ 13

3. Економічне обґрунтування доцільності будівництва заводу по випуску верстатів моделі 14

1. Характеристика продукції, що випускається 14

3.2 Розрахунок потреби в матеріалах 14

4. Проект механічного цеху 15

1. Розрахунок необхідної кількості устаткування 15

2. Розрахунок площі мехцеху 16

3. Розрахунок кількості працівників цеху…………………………………. 18

4. Розрахунок коштів на оплату праці ……………………………………21

5. Розрахунок вартості основних виробничих фондів 23

6. Кошторис витрат на виробництво 25

   1. Калькуляція собівартості випуску верстата 25

   2. Кошторис витрат на виробництво 27

5. Розрахунок оптової ціни 28

6. Розрахунок техніко-економічних показників 29

7. Теоретичне обґрунтування проблеми відповідно до сучасного рівня розвитку економіки 30

Висновок 32

Література 33

Додаток А. Завдання на курсове проектування 34

Додаток Б. Передбачувані пункти будівництва підприємств їх виробнича потужність 35

1 Цілі і задачі курсового проектування, вимоги до виконання і оформлення курсового проекту

Курсовий проект з організації виробництва в галузі є самостійною роботою студентів і передбачає ціль - закріпити знання по курсу економіки підприємства і навчити практично проводити найважливіші економічні розрахунки.

Вирішити проблеми успішної роботи підприємства в умовах ринку можуть фахівці, що володіють високою теоретичною і практичною підготовкою у області економіки і організації виробництва. Виконання курсового проекту з економіки підприємства повинно показати, в якій мірі студент володіє навиками ухвалення самостійних рішень, уміє використовувати довідкову і учбову літературу, здатний застосовувати теоретичні знання для техніко-економічного проектування.

Варіант на курсовий проект вибирається відповідно до останньої цифри шифру студентського квитка.

Курсовий проект передбачає техніко-економічне обґрунтування доцільності будівництва заводу з випуску верстатів (ТЕО).

Основні вимоги, що ставляться до виконання розрахунків і викладу матеріалів:

• чіткість і логічна послідовність викладу матеріалу;

• переконливість аргументування;

• стислість і точність формулювань, що виключають можливість суб'єктивного і неоднозначного тлумачення;

• конкретність викладу отриманих результатів;

• застосування прогресивних норм і нормативів матеріальних і трудових ресурсів, використання виробничих фондів, а також інших нормативних матеріалів при виконанні розрахунків і обґрунтуванні основних техніко-економічних показників підприємства, що проектується.

Курсова робота оформляється відповідно до приведеного нижче макету, який містить також методику розрахунків з ТЕО. Макет містить:

1. титульний лист (записка, пояснення);

2. завдання на курсове проектування;

3. зміст;

4. основну частину;

5. висновок;

6. список літератури;

7. додатки.

Роботу варто виконувати рукописним, машинописним або машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способами на одній стороні білого папера одним кольором (чорним або синім) на аркушах формату А4 210x297 (розміри зазначені в міліметрах) і, коли це необхідно, наприклад, для деяких ілюстрацій, на аркушах формату A3 297x420 (рекомендується виносити у додатки).

Розмір букв основного тексту рукописного варіанта повинний бути в межах 3...5 мм, а машинний варіант повинний бути виконаний на комп'ютері в редакторі Microsoft Word, шрифт Times New Roman, розмір 14 через півтора інтервалу. У таблицях і ілюстраціях допускається шрифт розміром не менш 10 через одинарний інтервал. Абзацний відступ усієї роботи п'ять знаків, тобто для машинного набору 1,25-1,27 см. Границі тексту (відступи від країв аркушу): верхній відступ - 20 мм, нижній відступ - 20 мм, правий - 10 мм, лівий - 35 мм.

На аркушах курсової роботи текстові рамки не виконуються!

У тексті роботи виконуються переноси в словах. У заголовках розділів, підрозділів і пунктів, а також у назвах таблиць і рисунків переноси в словах не допускаються.

У тексті роботи не допускаються виділення жирним шрифтом, або підкресленням. Дозволено виділення курсивом або за допомогою розрідження тексту (1,5-2 пт).

Вписувати в друкований текст роботи формули, умовні позначки можна чорнилом, пастою чорного кольору, при цьому щільність тексту повинна наближатися до вихідного.

Неточності, виявлені в курсовій роботі, можна виправляти шляхом підчищення або зафарбовування білою фарбою і нанесення на тім же місці тексту чорнилом або пастою відповідного кольору.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул і списку використаної літератури виконують арабськими цифрами без знаку № .

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, що включають у загальну нумерацію сторінок роботи. На титульному аркуші, завданні, анотації, змісті номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють арабськими цифрами в правому верхньому куті роботи без крапки наприкінці (10 розмір шрифту для машинного набору).

Нумерація сторінок починається на першій сторінці вступу, де ставлять сторінку 7 і більше, і закінчується на останньому аркуші роботи.

Таблиці і рисунки формату А3 враховують як одну сторінку.

Номер розділу, підрозділу і так далі ставлять арабськими цифрами без крапки наприкінці.

Номер таблиці (рисунка або формули) складається з номера розділу і порядкового номера таблиці (рисунка або формули). Якщо в роботі наводиться не більше трьох рисунків або формул, до них застосовують наскрізну нумерацію.

При написанні курсової роботи студент повинен наводити посилання на літературні джерела, на підставі яких оформляється список використаної літератури (за абеткою). Посилання в тексті роботи необхідно позначати порядковим номером зі списку використаної літератури у квадратних дужках. Наприклад: «…у сучасних працях [3, 7, 18]…»... Якщо використовують періодичні видання, матеріали з монографій, збірників статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді необхідно точно вказати номер сторінки в посиланні. Наприклад: «Роздрібний товарообіг у регіоні склав 1,7 млн. грн. [12, с. 78].».

Таблицю розміщають на тій же сторінці, де вона вперше згадується, або на наступній. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

Позначення таблиці складається зі слова «Таблиця» (друкується з першого символу рядка), номера розділу, у якому знаходиться таблиця, крапки, порядкового номера таблиці, тире і назви таблиці з заголовної букви без крапки наприкінці. Якщо назва таблиці не вміщується на одному рядку, варто перенести його на наступний рядок і почати другий рядок назви під заголовною буквою першого рядка.

Відстань між попереднім текстом і позначенням таблиці, а також між нижньою границею таблиці і наступним текстом дорівнює одному порожньому рядкові.

Якщо таблиця розміщується більше ніж на одній сторінці, то таблиця розбивається (Таблица → Разбить таблицу), а на наступній сторінці над таблицею ліворуч (з першого символу) пишуть: «Продовження таблиці __» із вказівкою її номера, але без назви і без крапки наприкінці. У цьому випадку графи таблиць нумеруються, рядок з номерами стовпців вставляється на кожній сторінці як верхній рядок таблиці. Якщо таблиця розташовується більш ніж на двох сторінках, то на останній сторінці таблиці зверху пишуть «Закінчення таблиці __» (без крапки наприкінці).

Застосовувати в таблицях діагональні лінії не допускається!

Заголовки граф таблиці пишуть із прописних букв, а підзаголовки - з рядкових, якщо вони складають одне речення з заголовком. Крапки наприкінці заголовків і підзаголовків, а також наприкінці тексту, розташованого в комірках таблиці, не ставлять.

Текст в комірках таблиці розміщують по ширині, без абзацного відступу, шрифт розміром 14 (10-12). У назві граф таблиці, рядків з номерами граф і колонках з цифрами текст розташовують по центру стовпчиків без абзацного відступу.

Приклад:

Таблиця 1.2

Розрахунок впливу структурних зрушень на зміну обсягу продукції (методом середніх цін)

Вид продукції	Фактичний випуск у натуральному вираженні	Середня відпускна ціна, грн.		Зміна обсягу продукції за рахунок структурних зрушень (гр. 3 – гр. 2) х гр. 1
		за планом	фактично
1	2	3	4	(додатковий рядок для таблиць, що займають більше однієї сторінки)

Допускається розташовувати таблиць на сторінці з альбомною орієнтацією аркуша так, щоб її можливо було читати з боку правого поля аркуша.

Графу «№ з/п» у таблицю включати не допускається.

Позначення одиниць виміру, однакових для всіх даних рядка (або графи), вказують після її найменування. Наприклад, у заголовку графи може бути записано: «Маса виробу, кг» (без крапки наприкінці). Якщо всі показники в графах таблиці виражені в одних і тих же одиницях виміру, то її позначення необхідно поміщати в назві таблиці після коми, наприклад «Аналіз собівартості виробів, грн.».

За відсутності в таблиці окремих даних ставиться прочерк (тире).

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині рядка.

Якщо формула (або рівняння) не розміщується на одному рядку, її варто перенести після знака рівняння або після знаків «плюс», «мінус», «множення» або «розділ» (повторивши знак на наступному рядку).

Вище і нижче кожної формули необхідно залишати по одному вільному рядку.

Формули позначають номерами, що складаються з номера розділу і порядкового номера формули (або рівняння) у межах розділу, розділених крапкою, і розміщених у круглих дужках. Наприклад (4.1) – перша формула четвертого розділу. Номер вказують у крайньому правому положенні на рядку на рівні формули.

Формула (або рівняння) входить у речення як його рівноправний елемент. Тому в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Після формули, що має пояснення, ставиться кома; після формули, що не має пояснень, ставиться той пунктуаційний знак, якого вимагає синтаксис речення, що містить дану формулу.

Розділовими знаками між формулами, що виходять одна з другої і не розділені текстом, можуть бути або кома, або крапка з комою безпосередньо після самої формули.

Пояснення значень величин, що входять у формулу, варто приводити безпосередньо після неї в тій послідовності, у якій вони дані, і починати ці пояснення зі слова «де», зробивши абзацний відступ, без двокрапки; кожне пояснення необхідно починати з нового рядка, з абзацу, величини виділяються курсивом. Наприкінці пояснення ставиться крапка з коми, наприкінці останнього пояснення ставиться крапка.

Приклад:

Індивідуальний індекс собівартості i_z обчислюють за формулою

, (2.1)

де z₀ - собівартість продукції в базисному періоді, грн.;

z₁ - собівартість продукції в звітному періоді (за звітний приймається 2006 рік), грн.

Список прийнятих скорочень і їхнє оформлення.

Скорочення слів і словосполучень повинні застосовуватися тільки в тому випадку, якщо вони відповідають діючим стандартам або заздалегідь обговорені у відповідному розділі роботи.

Варто застосовувати терміни, позначення і поняття, установлені відповідними стандартами або загальноприйняті в науковій, економічній і технічній або ж навчальній літературі.

Не можна застосовувати обороти побутової розмовної мови, професіоналізму (слова професійного жаргону), довільні словосполучення або скорочення слів.

У тексті, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативним значенням величини (варто писати слово «мінус»);

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), = (дорівнює) та ін.;

- застосовувати індекси стандартів (ДСТУ, ДСТ та ін.), технічних умов (ТУ) і інших документів без реєстраційного номеру (наприклад, не можна писати « ... у ДСТу приведені ...» - варто писати « ... у стандарті приведе ні ...» або ж «... у ДСТ 2.105 приведені ...».

При позначенні одиниць СВ варто виконувати ряд правил.

Після скорочень, що є елементами СВ або тих, що позначають інші фізичні, метричні величини і т.д., крапка не ставиться: Між останньою цифрою і позначенням одиниці залишать пробіл. У той же час перед спеціальними знаками ( ...°, ...΄, ...´´) пробіл не залишають.

5 хв (5 хв)	130 м	10 ч	10° С	50 га
19 кг	400 кВт	20 м	5΄ 6´´	45 %

Позначення одиниць дозволяється застосовувати в тексті тільки після числового значення. Наприклад, варто писати: «вага виробу 12 кг», «вага виробу приведена в кілограмах», але не можна писати: «вага виробу приведена в кг». При цьому позначення завжди повинне бути в одному рядку з числовим значенням величини, тобто без переносу на наступний рядок.

Числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунка варто писати цифрами, а без позначень від одиниці до дев'яти - словами. Наприклад: «Провести фотографію робочого місця трьох чоловік тривалістю 3 год.» або «Продати 13 виробів».

Округлення числових значень величин до десяткових знаків різних характеристик виробів одного найменування повинне бути однаковим.

Не можна вживати символи ($, %, ©, §, <, =, >, №), скорочення назв грошових і фізичних одиниць, скорочення назв одиниць виміру, якщо біля них немає цифрових позначень.

Позначення одиниць, що входять у добуток, розділяються крапками або тире на середній лінії, наприклад, т-км (тонно-кілометрів), а при діленні застосовують косу рису: км/год – кілометрів у годину.

При указівці величин з допусками або перерахуванні декількох значень, позначення одиниці виміру варто приводити після кожного значення або з застосуванням дужок: 20º C ± 2º С або (20 ± 2)º С, а не 20 ± 2º С.

Не допускається по тексту застосування «м'яких» переносів і «довгих» тире (—), що є результатом сканування матеріалів; варто заміняти їх на звичайні (–).

Не допускається відривати і залишати на попередньому рядку: ініціали від прізвища, значок номера (відсотка, параграфа) від його цифрового значення, номер року від слова «рік» або букви «м», слова «вулиця», «місто» і т.п., тобто будь-яке позначення повинне бути завжди в одному рядку з числовим значенням величини (або ім'ям власним) і не може бути перенесене на інший рядок, для чого варто використовувати неподільний пробіл (одночасне натискання Shift+Ctrl+пробіл).

Звертати увагу на пробіли!

2006 р.	Т. 2 Ч. 1	(див. рис. 2.1)
1996-2006 р. (1996-2006 рр.)	П.А. Іванов	(див. табл. 3.1)
проф. професор	к.е.н. канд. екон. наук	д.е.н. д-р екон. наук
122 с.	С. 105	м. Харків

Список використаної літератури формується за абеткою. Дані про джерела, включених у список, необхідно приводити відповідно до діючих стандартів з бібліотечної і видавничої справі.

Таблиця 3.1 – Приклади оформлення бібліографічного опису

Вид роботи	Стандартний зразок опису
П'ять і більше авторів	Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства: Учеб. пособ. / Н.И. Белоусова, Е.И. Вишняк, В.Ю. Левит и др.– М.: Экономика, 1981.– 62 с.
Перекладні видання	Гроссе Э., Вайсмангель Х. Химия для любознательных: Учебник: Пер. с нем.– М.: Химия, 1980.– 392 с.
Багатотомні видання	История русской литературы: Энциклопед. словарь. В 4 т. Т. 3. Расцвет реализма / Ин-т рус. лит. АН СССР.– М., 1982. – 876 с.
Стандарти	ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления.– Взамен ГОСТ 7.1-76; Введ. 01.01.86.– М.: Изд-во стандартов, 1984.– 78 с.
Збірники наукових праць	Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. / Уклад. І.М. Суслова, Л.М. Уланова.– К.: Либідь, 1993.– 99 с.
Стаття у журналі	Меликов А.З. Оптимизация цифровой сети интегрального обслуживания с конечным числом пользователей и блокировками // Автоматика и телемеханика.– 1992.– № 6.– С. 4-8.
Стаття в інозем. журналі	Perez K. Radiation therapy for cancer of the cervix // Oncology.– 1993.– Vol. 7, № 2.– P. 89-96.
Стаття у газеті	Іванов М.А. Крок до цивілізації // Цінні папери України. – 2000. – 27 квітня (№ 17). – С. 18-19.
Тези доповідей (конференції)	Пономаренко Л.А. Оптимальное назначение приоритетов в локальных вычислительных сетях АСУТП // Труды Междунар. конф. «Локальные вычислительные чсети» (ЛОКСЕТЬ 88).– Том 1.– Рига: ИЭВТ АН Латвии, 1988.– С. 149-153.

У додатки включають ті матеріали, що можуть порушити упорядкований і логічний виклад тексту, наприклад, через більший обсяг, матеріали не принципового характеру, або ж тому, що цей матеріал, хоча і необхідний, але має допоміжне значення, довідковий характер (матеріали підприємств: документи, їхні копії, таблиці з вихідними даними для розрахунків) та ін.

На кожен додаток в основному тексті роботи повинно бути зроблене посилання в текстовій формі (наприклад: «... у додатку Д»).

Додатки оформляють як продовження роботи в порядку появи на них посилань у роботі.

Нумерація сторінок додатків продовжує нумерацію основної частини роботи (наскрізна нумерація). У загальній кількості сторінок курсової роботи додатки не враховують.

Додатки позначають послідовно прописними буквами алфавіту, за винятком Ґ, Є, Е, З, I, Ї, Й, О, Ч, Ъ, Ы, Ь. Наприклад, «Додаток А»).

Кожен додаток починають з нової сторінки. Зверху сторінки малими літерами, починаючи з першої прописної, посередині рядка пишеться слово додаток і його позначення, тобто «Додаток __» (наприкінці крапка не ставиться). Під яким через один порожній рядок також посередині рядка з першої прописної букви записують заголовок додатка (без крапки наприкінці).

Якщо в роботі як додаток використовується копія документа, що має самостійне значення й оформленого відповідно до вимог до цього документа, то його поміщають без змін в оригіналі. Перед копією документа розміщують аркуш, на якому в центрі друкують «ДОДАТОК__» і його найменування, а в правому верхньому куті проставляється номер сторінки. Сторінки копії документа повинні продовжити наскрізну нумерацію сторінок роботи (не торкаючись власної нумерації сторінок документа).

Усі додатки повинні бути перераховані в змісті роботи з указівкою їхніх позначень і заголовків. Наприклад: «Додаток А. Калькуляція собівартості виробу».