3. Типовий зміст та вимоги до оформлення графічної частини курсового проекту

Графічна частина курсового проекту складається з таких креслень

1. Редуктор. Складальне креслення (формат а1).

2. Привод. Креслення загального вигляду (формат а1).

Загальний обсяг графічної частини становить 2 аркуші креслень, виконаних на креслярському папері формату А1 олівцем. Креслення можуть бути зроблені за допомогою ПЕОМ, використовуючи спеціальні графічні програми. Креслення виконуються за розмірами, отриманими в результаті розрахунків у пояснювальній записці.

Загальні положення. При виконанні креслень складальних одиниць у практиці навчального проектування не рекомендується спрощення зображень, передбачених ЄСКД. Це стосується і викреслювання вальниць котіння, нарізних з’єднань, канавок для виходу ріжучого інструменту та різноманітних виточок. Виключення складають креслення загального вигляду, складові частини котрого зображують спрощено, якщо при цьому зрозумілі принцип роботи та конструкція приводу.

При конструктивній розробці складальних одиниць слід віддавати перевагу масштабу 11, що дає змогу реальніше судити про істинні розміри вузлів та деталей, які проектуються. У випадку використання масштабів зменшення основні вузли зображують за допомогою розрізів у масштабі 11.

Простановка розмірів. На кресленнях складальних одиниць проставляють такі розміри габаритні, приєднувальні, посадкові, розрахункові, довідкові.

1. Габаритні розміри характеризують граничні зовнішні (або внутрішні) обриси виробу.

2. Приєднувальні розміри визначають розміри елементів, за якими виріб встановлюється на місце монтажу або приєднується до другого виробу, наприклад відстань між осями фундаментних болтів, діаметри та довжини вихідних кінців валів та ін.

3. Посадкові розміри визначають характер спряження, наприклад посадка маточини на вал, посадка вальниці на вал та у корпус і т.п.

4. Розрахункові розміри характеризують основні силові та експлуатаційні показники виробу (міжосьова відстань і ширина зубчастих коліс).

5. Довідкові розміри проставляють, наприклад, для визначення крайніх положень частин деталей, що рухаються (штоків, важелів і т.п.). На кресленнях їх позначають зірочкою.

Технічні вимоги, технічні характеристики. Комплекс даних, які належать до характеристики, виготовлення, контролю, складання та регулювання виробу, котрий не можна показати на кресленні графічно та за допомогою умовних позначень, приводять у текстовій частині креслення у вигляді технічних вимог та технічних характеристик, таблиць.

У написах на кресленнях не повинно бути скорочених слів, за винятком загальноприйнятих та встановлених стандартами.

Текст технічних вимог розміщують на полі креслення над основним написом у вигляді колонки шириною не більше ширини основного напису із наскрізною нумерацією пунктів. Кожен пункт записують з нового рядка. Заголовок “Технічні вимоги” не пишуть. Якщо з метою розширення відомостей про конструкцію додатково наводять технічну характеристику (наприклад, крутний момент і частоту обертання тихохідного вала, загальне передаточне число, потужність двигуна і т.д.), її розміщують окремо від технічних вимог, із самостійною нумерацією пунктів, на вільному полі креслення над основним написом під заголовком “Технічна характеристика”. У цьому випадку і над технічними вимогами наводять заголовок “Технічні вимоги”. Обидва заголовки підкреслюють.

При виконанні креслення на двох або більше аркушах текстову частину вміщують лише на першому аркуші, незалежно від того, на яких аркушах знаходяться зображення, до яких належать вказівки, наведені у текстовій частині.

Технічні вимоги групують і записують у такій послідовності

1) вимоги, що висуваються до матеріалу та термообробки

2) розміри, граничні відхилення розмірів, відхилення форми та взаємного розташування поверхонь

3) вимоги до якостей поверхонь, вказівки про їх обробку, покриття

4) вимоги, що висуваються до складання та регулювання

5) вимоги по експлуатації, наприклад по змащуванню редуктора із вказівкою про кількість та марку оливи

6) вказівки про маркування та клеймування

7) правила транспортування та зберігання.

Нижче наводяться приклади текстів технічних вимог, які найбільше встановилися.

1. Неспіввісність валів електродвигуна і редуктора не більше 0,25 мм.

2. Перекіс осей валів електродвигуна і редуктора не більше 30.

3. Площину рознімання корпуса і кришки редуктора покрити герметиком при завершальному складанні.

4. Необроблені поверхні фарбувати всередині редуктора оливостійкою фарбою, ззовні – сірою нітроемаллю.

5. Корпус редуктора перевірити на мастилонепроникність.

6. Редуктор обкатати при частоті обертання хв^-1 без навантаження протягом 2 год під навантаженням протягом 3 год.

7. Редуктор залити мастилом індустріальним 50 ГОСТ 20799, об’єм мастила, що заливається – 12 л.

8. Пляма контакту зубців, % по висоті 45, а по довжині 60.

9. Граничні значення осьових зазорів у вольницях, мм, на валу швидкохідному – 0,08...0,15 тихохідному – 0,12...0,2.