33. Релігійний тип (сім'я) правових систем: поняття та основні ознаки.

Релігійний тип (сім'я) правових систем — сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі релігійного тексту як основного джерела права, котре являє собою тісне переплетення релігійних, юридичних, моральних, міфічних приписів, визнаних державою.

У цих правових системах право, яке історично освячене релігією і звичаєм, сполучається із сучасними правовими приписами законів і підзаконних актів. Релігійні вчення мають фундаментальне значення завдяки тривалому збереженню общинного устрою. Релігійний тип правових систем складається з великих груп, об'єднаних внутрішньою подібністю (мусульманська, індуїстська, іудейська, християнська).

Основні ознаки:

І) використання релігійно-правової норми, що міститься у священних книгах, як основного джерела права (у мусульманському праві — Коран, Сунна, іджма, кияс; у індуїстському — шастри (Артхашастра) та ін.; в іудейському — Тора (Старий Завіт), Талмуд);

2) невіддиференційованість юридичних норм від інших соціальних норм (моральних, релігійних та ін.);

3) використання релігійно-правової доктрини в тлумаченні релігійно-правових норм як священнослужителями, так і правознавцями;

4) різноманіття напрямків — «толків» (ханіфітський, ханбалістсь-кий — у мусульманському праві та ін.);

5) невіддільність нормативних і індивідуальних (піднормативних) правових приписів, сформульованих священнослужителями і правознавцями;

6) вплив права колишніх метрополій на розвиток правових систем;

7) сучасне визнання закону як джерела права.

34. Мусульманське право: поняття, ознаки, місце в сучасних правових системах арабських та інших країн.

Мусульманське право — сукупність підтримуваних державою релігійних, моральних і правових норм, принципів і правил, що склалися на основі релігії ісламу в тлумаченні вченими-богословами і правознавцями та системно викладених у шаріаті.

Ознаки мусульманського права:

1. У складі мусульманського права містяться взаємозалежні норми двох груп релігійних джерел:

а) юридичні приписи Корану і Суни — зібрання юридично значимих переказів про вчинки, висловлювання і мовчання пророка Мухаммеда;

б) норми, сформульовані мусульмансько-правовою доктриною на основі «раціональних» джерел — одностайної думки найбільш авторитетних правознавців, умовиводу за аналогією. В якості основних норм вважаються норми першої групи, особливо ті, котрі записані в Корані. Мусульманське право можна вважати окремою складовою частиною релігії ісламу.

2. Основу мусульманського права становить боговідвертий священний закон — шаріат. Як найважливіший невід'ємний компонент ісламської релігії, він являє собою всеосяжну систему соціального регулювання, що охоплює різні категорії норм — не лише правові, але й релігійні, моральні, побутові, додержання яких означає ведіння праведного, бажаного Аллаху життя, котре приводить мусульманина в рай. Шаріат не має кодифікації, подібної до законодавчих систем країн Заходу, проте його книги багато в чому виконують роль збірників законів.

3. Система мусульманського права характеризується казуальністю і догматизмом. Норми мусульманського права не мають абстрактного характеру, властивого романо-германському типу правових систем, а є казуальними, розрахованими на конкретний випадок. Догматизм полягає в тому, що шаріат вимагає виконання догми, букви приписів, а не духу. Доктринальна розробка мусульманського права затруднювала його систематизацію, хоч і додавала гнучкості та можливості розвитку. У ньому мало узагальнень і визначень.

4. Структуру мусульманського права складають сформовані в різні часи специфічні правові комплекси норм і принципів, що створювалися представниками основних мусульманських толків (ритів) — сунітських і несунітських — відповідно до основної тематики: релігія, сім'я, громада та ін.

5. У системі мусульманського права існує галузь «права особистого статусу», яка відсутня у романо-германському і англо-американському праві. Вона регулює сімейні, спадкоємні і деякі інші відносини. Її провідними інститутами є шлюб, розлучення, споріднення, матеріальне забезпечення сім'ї, обов'язки по вихованню дітей, заповіт, спадкування за законом, піклування, обмеження правоздатності й інші. У цій сфері Коран має традиційну значущість.