29. Типи (сім'ї) правових систем світу.

Правові системи світу можна класифікувати:

За ступенем їх релігійної підвладності — світські і релігійні.

За ступенем відособленості права від інших соціальних норм (релігійних, моральних, політичних) — від диференційовані та невід диференційованим.

За станом об'єднання подібних правових систем у правові сім 7 (типи):

1. Романо-германський тип (сім'я) правових систем (країни континентальної Європи — Італія, Франція, Іспанія, Португалія, ФРН, Австрія, Швейцарія та ін.).

2. Англо-американський тип (сім'я) правових систем (Англія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Британської Співдружності) та ін.).

Усередині англо-американського типу (сім'ї) правових систем розрізняють два підтипи, або дві групи:

• англійське загальне право (Англія);

• американське право (США).

3. Змішаний (конвергентний, або дуалістичний) тип (сім'я) правових систем виник на стику двох класичних сімей правових систем: романо-германської і англо-американської та має специфічні риси.

У межах цього типу (сім'ї) можна виділити такі групи:

• скандинавська (північноєвропейська) група (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);

• латиноамериканська (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).

4. Релігійний тип (сім'я) правових систем:

• мусульманське право;

• індуїстське право;

• іудейське (єврейське) право.

5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:

• далекосхідна, або традиційно-ідеологічна група (основні підгрупи — китайська, японська);

• африканська, або звичаєво-правова група (країни Африки, Мадагаскар).

30. Романо-германський тип (сім'я) правових систем: поняття й основні ознаки.

Романо-германський тип (сім'я) правових систем — сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі давньоримського цивільного права і його пристосування (у поєднанні з канонічним правом, доктринальним правом університетів і місцевих норм-звичаїв) до нових національних умов при домінуванні закону серед інших джерел права.

Ознаки романо-германського типу (сім'ї) правових систем:

1) розвиток правових систем на основі рецепції давньоримського цивільного права, його ідей, принципів і інститутів. Римське право було сприйнято завдяки його популяризації в університетах — італійських, французьких, німецьких (XII—XIII ст.).

Процес запозичення римського права, або, точніше, відновлення дії (відбору, переробки і засвоєння) римського права, його понятійного апарату, структури, логіки викладу, юридичної техніки одержав назву рецепції (від лат. receptio — прийняття). Рецепція римського права почалася з його тлумачення і завершилася включенням абстрактних норм у кодекси європейських держав.

Суттєвий внесок у становлення романо-германського права внесло канонічне середньовічне право завдяки величезному впливу католицької церкви і найширшої юрисдикції церковних судів (особливо в Іспанії).

2) визнання нормативності права і нормативних тлумачень (роз'яснень) як умов його формування. Дефініція права дається на основі норми права як моделі, масштабу поведінки загального (однакового для усіх), узагальненого (абстрактного, без деталізації), формально-визначеного характеру.

3) верховенство закону (нормативно-правового акта) серед інших формальних джерел права — ця ознака дає підставу називати дану сім'ю правових систем нормативно-актною. Закон у континентальній Європі сприймається як першорядне, але не виняткове джерело права.

4) поділ системи права на дві правові спільності (підсистеми права) — публічну, приватну і на галузі права.

5) дуалізм права — наявність цивільного і торговельного права як відносно самостійних галузей за своєю природою, розвитком і практичною реалізацією.

6) домінування матеріального права над процесуальним правом, на відміну від англо-американського права, де першенствує процесуальне право, і наявність інституту зобов'язального права як найважливішої складової матеріального (цивільного) права;

7) ієрархія нормативно-правових актів відповідно до їх юридичної сили: конституція закони підзаконні акти. За конституцією визнана

вища юридична сила (Конституція ФРН 1949 р., Конституція Італії 1947 р., Конституція Франції 1958 р., Конституція Швейцарії 1999 р. (набрала чинності 1.01.2000 р.) та ін.);

8) дворівнева університетська юридична освіта: загальна (триває 4— 5 років); спеціалізована (1—2 роки).