1. Визначення проблем ПР. Цей етап містить у собі перевірку й контроль знань, думок, установок і поведінки тих, хто так чи інакше пов'язаний з діяльністю й політикою організації й на кого ця діяльність і політика впливає. По суті, це є "розвідувальною" функцією організації (або функцією збору інформації). Відповідаючи на запитання "Що відбувається?", вона забезпечує основу для всіх наступних етапів процесу вирішення проблем.

2. Планування й програмування. Інформація, зібрана на першому етапі, дозволяє виділити суспільні групи, які повинні бути охоплені програмою, установити цілі програми, виробити стратегії дій і комунікацій, тактику програми. Прийняття цих рішень включає використання результатів аналізу інформації, зібраної на першому етапі, при формуванні політики й програм даної організації. Цей другий етап процесу повинен дати відповідь на питання: "Що ми повинні змінити, зробити або сказати з урахуванням того, що нам стало відомо про ситуацію?"

3. Вживання заходів і здійснення комунікацій. Третій етап процесу рішення проблеми пов'язаний з реалізацією програми дій і комунікацій, спрямованої на досягнення певних цілей по кожнійій із суспільних груп, що повинне забезпечити виконання програмної мети. Виконуючи третій етап, необхідно відповісти на питання: "Хто, коли, де і як повинен зробити й сказати це?"

4. Оцінка програми. Останній етап процесу вирішення проблеми пов'язаний з оцінкою підготовки, реалізації й результатів виконання програми. "Настроювання" програми виконується по ходу її реалізації на основі сигналів зворотного зв'язку, що показують ефективність роботи програми. Виконання програми триває або припиняється після одержання відповіді на питання: "Як у нас ідуть (ішли) справи?"

Чотири стадії процесу

Стадії стратегічного планування й схема програми

А. Визначення проблеми (див. главу 10)

Б. Планування й складання програми (див. главу 11)

В.Дії та комунікації

Г. Оцінка програми

1.Проблема, інтерес або можливість: "Що нового відбувається?"

2. Ситуаційний аналіз (зовнішній і внутрішній)

"Які діючі позитивні й негативні фактори?"

"Хто залучений і/або чиї інтереси затронуті?"

"Яким чином вони залучені й/або затронуті?"

3. Ціль програми

"Яка ситуація є найкращою?"

4. Цільові суспільні групи

"До яких зовнішніх і внутрішніх суспільних груп повинна бути звернена програма, що є її метою й чиї інтереси вона повинна за затронути?"

5. Завдання

"Що повинне бути досягнуте в кожній суспільній групі при реалізації програми?"

6. Стратегії дії

"Які зміни необхідні для досягнення результатів, встановлених програмою?"

7. Стратегії комунікацій

"Про що необхідно проінформувати громадськість для досягнення результатів, встановлених програмою?" "Які засоби масової інформації найкраще передадуть цю інформацію цільовим групам громадськості?" ;

8. Плани виконання програми

"Хто відповідає за виконання кожного пункту програми й тактики встановлення зв'язку із громадськістю?"

"Яка послідовність дій і її схема?"

"Які витрати на виконання програми?"

9. Плани оцінки

"Як можна виміряти результати, встановлені цілями й завданнями програми?"

10.Зворотний зв'язок і уточнення програми

"Як результати оцінок повідомляються менеджерам програми й використовуються для внесення змін у програму?"

Приклад 1. Зміст ситуаційного аналізу

I. Внутрішні фактори

1. Положення, що стосуються завдань організації, її уставу, хартії, історії й структури. Списки, біографії й фотографії провідних посадових осіб організації, членів ради, менеджерів і т.п.

3. Описи й історія різних організаційних програм, що випускається продукції надаваних послуг і т.п.

3. Статистичні дані, що стосуються наявних ресурсів, бюджету, штату співробітників, заробітної плати, доходів, акціонерів і т.п.

3. Положення й процедури організаційної політики, що стосуються конкретної проблемної ситуації.

3. Висловлення провідних посадових осіб організації із приводу даної проблемної ситуації.

3. Опис того, як організація в цей час вирішує розглянуту проблемну ситуацію.

3. Описи й переліки внутрішніх акціонерів організації.

9. Переліки організаційних медиа-засобів комунікацій (двосторонніх) із внутрішніми групами.

II. Зовнішні фактори

1. Вирізки з газет, журналів, професійних видань і інформаційних бюлетенів, у яких висвітлюється діяльність організації й розглянута проблемна ситуація.

2. Звіти, розшифровки стенограм, а також запису радіопередач і телепрограм. .;

3. Аналіз інформації, що з'являється в пресі.

4. Переліки засобів масової інформації, списки журналістів, коментаторів, що ведуть ток-шоу, позаштатних авторів і продюсерів, які готовлять новини й сюжети про організацію й матеріали, що стосуються даної проблемної ситуації.

4. Списки окремих осіб і груп (а також будь-яка додаткова інформація про їх), які розділяють турботи організації, її інтереси й позиції поданої проблемної ситуації (включаючи контрольовані ними внутрішні й зовнішні засоби поширення інформації).

4. Списки окремих осіб і груп (а також будь-яка додаткова інформація про них), які діють всупереч турботам організації, її інтересам і позиціям по даній проблемній ситуації (включаючи контрольовані ними внутрішні й зовнішні засоби поширення інформації).

4. Результати обстежень і опитувань суспільної думки, що стосується даної організації й розглянутої проблемної ситуації.

4. Графіки спеціальних подій, залучення уваги до важливих дат, проведення врочистих заходів і святкувань, пов'язаних з даною організацією й розглянутою проблемною ситуацією.

4. Списки державних агентств, законодавців і інших посадових осіб, що володіють регулятивною й законодавчою владою, що впливає на дану організацію й розглянуту проблемну ситуацію.

4. . Копії відповідних регулятивних і законодавчих матеріалів, неоплачених рахунків, результатів опитувань, урядових публікацій і звітів про слухання.

4. Копії опублікованих досліджень по темах, пов'язаним з розглянутою проблемною ситуацією.