Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 2 інформзабезпечення.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
125.44 Кб
Скачать

7. Етапи оцінки інформаційної бази фінансового аналізу.

Як уже вказувалося, попередня оцінка фінансового становища підприємства здійснюється на основі даних бухгалтерської звітності. При цьому звітність підприємст­ва розглядається з двох основних аспектів: з точки зору встановлення раціональності структури майна і його джерел формування, які забезпечують поточну плато­спроможність, та з точки зору фінансового результату діяльності.

Відповідь на перше питання дає бухгалтерський ба­ланс (Ф. № 1), на друге — звіт про фінансові результати (Ф.№2).

У процесі аналізу фінансового стану підприємства можна відокремити такі основні етапи:

  • оцінку надійності інформації;

  • читання інформації;

  • аналіз інформації.

Оцінка надійності інформації

Даний етап особливо важливий під час проведення аналізу фінан­сового становища зовнішніми користувачами бухгал­терської інформації, в тому числі банком, який вирішує питання про доцільність кредитування підприємства, а також постачальниками, підводниками, інвесторами. В цьому разі обґрунтованість/приймання рішень буде значною мірою визначатися достовірністю інформації, в першу чергу — даних бухгалтерського балансу.

Обов'язковими умовами, які забезпечують реальність балансу, є погодженість з бухгалтерськими книгами і до­кументами, насамперед з Головною книгою та обіговою відомістю; відповідність результатам інвентаризації;

відповідність загальновизнаним принципам обліку та чинному законодавству.

Тут слід відзначити, що згідно з теорією балансу викривлення інформації поділяються на такі групи:

  • викривлення, які впливають на ясність інформації, але не зачіпають розмірів фінансового результату чи капіталу підприємства (такі прийоми називаються вуалюванняння);

  • викривлення, які являють собою порушення даних звітностей і які пов’язані, як правило, з одержання неправильної цифри фінансового результату. Такі прийоми називаються фальсифікацією.

Основними цілями викривлення балансу звичайно є:

    • перебільшення або зменшення результатів господарсь­кої діяльності за звітний період; „роздвоювання” чи збільшення суми власного капіталу; приховування тих чи інших особливостей у структурі майна та його джерел;

    • ретушування майнового становища підприємства, зок­рема збільшення обсягу ліквідних активів.

Ці та інші прийоми ретушування звітності та їх вплив на фінансовий результат діяльності підприємства і його майнового стану докладніше буде подано далі.

Читання інформації

На цій стадії аналізу формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі його майна і джерел його формування, встанов­люється взаємозв'язок різних показників. Також визна­чають відношення окремих статей активу та пасиву ба­лансу, їх питому вагу у загальному підсумку балансу, розраховуються суми відхилень у структурах основних статей балансу у порівнянні з попереднім періодом. Ре­зультатам таких розрахунків має бути надана попередня економічна інтерпретація.

Аналіз інформації

На цій стадії здійснюється оцінка співвідношення влас­них та позичкових коштів підприємства з позиції його фінансової стійкості та кредитоспроможності; загальні висновки щодо платоспроможності та ліквідності під­приємства; характеристика тенденцій зміни ліквідності підприємства, а також чинників, які їх визначають.

Виявлення впливу різних чинників на економічні показники, а також взаємозв'язок між ними визначаються зрівнюванням, ланцюговими підстановками, різницями, деталізацією, зведенням, статистичним гру­пуванням абсолютних, відносних чи середніх величин балансового, графічного або економіко-математичного відображення.

Сукупність указаних спеціальних способів та методів, які, використовуються в процесі оброблення аналітичної інформації, становить методику фінансово-економічного аналізу. Розрізняють загальну та часткову методики. За загальною методикою вивчають певні питання на будь-якому підприємстві незалежно від його галузевої підпо­рядкованості. У частковій методиці загальна методика конкретизується стосовно галузі, типу виробництва, підприємства його структурних підрозділів.