2. Соціологія управління
Механізм управління притаманний усім без виключення областям людської діяльності, начебто проходить крізь них, забезпечуючи розробку і застосування засобів, методів і форм здійснення намічених змін.
Довгий час питання управління розроблялися науковими дисциплінами. І тільки коли соціальні проблеми стали надзвичайно важливими, гострими, об’єктивно виникла потреба підключити соціологію до підготовки управлінських рішень. Саме це викликало до життя багаточисельні експерименти, нові форми організації і управління, що враховують соціальні фактори, ціннісні орієнтації й настанови, симпатії та антипатії, можливості організувати життя людей найбільш оптимально. Прихід соціологи в науку управління знаменував собою пошук глибинних ресурсів, резервів, багато з яких безпосередньо залежали від суспільної свідомості та поведінки людей.
Усе це пов’язано з тим, що час поставив питання про подолання технократизму в керуванні. Це має відношення й до управління економікою, політичною, духовною сферами. Саме життя потребувало "олюднити" управління.
Наукове управління суспільством представляє собою процес приведення суб’єктивної діяльності людей відповідно до об'єктивних потреб суспільного розвитку. Але це узгодження, досягнення єдності здійснюється не автоматично і не стихійно. Органи управління тільки тоді досягають мети, коли постійно спів ставляють та оцінюють свої зусилля й отримані результати. Соціальне управління включає в себе соціальне передбачення, соціальне прогнозування, соціальне проектування, Соціальне програмування, соціальне планування, соціальних технологій, соціального експерименту, соціології організації.
3. Соціальні резерви виробництва. Діагностика і соціальне проектування в трудовому колективі
Соціальні резерви виробництва – це потенційні можливості трудового колективу, які з тих або інших причин не використовується в цей момент і які можна використати завдяки підвищенню активності працівників цього колективу.
Розрізняють такі основні групи соціальних резервів виробництва:
вдосконалення соціально-демографічно і і професійно-кваліфікаційної структури трудового колективу. Це регулювання трудового колективу за статтю , віком, освітою тощо. За рахунок цього можна істотно підвищити ефективність виробництва;
цілеспрямоване регулювання соціальних і соціально-психологічних відносин в трудовому колективі. Великий вплив на підвищення ефективності виробництва мають зміцнення трудової дисципліни, поліпшення соціально-побутових умов працівників, створення системи морального і матеріального стимулювання, організація навчання тощо;
виховання і підвищення соціальної активності працівників (формування мотивації до праці, залучення працівників до самоврядування). Тут форми можуть бути найрізноманітніші: "гуртки якості" в Японії, бригадна організація (компанія "ВОЛЬВО" Швеція ), "менеджмент участі" в США.
Практично немає таких колективів, у яких були б вичерпані всі можливості вдосконалення виробництва. Тому дуже важливим є розкриття соціальних резервів. У нас до останнього часу пошук у цьому напрямі здійснювався управлінськими структурами . А тому у поле зору потрапляла лише частина колективу – виконавці. Однак часто недоліки криються саме у взаємовідносинах між керівництвом і рядовими керівниками.
Соціальна діагностика – це комплекс методів пошуку можливостей підвищення ефективності виробництва. Розрізняють три групи методів діагностики.
Позиційний аналіз – це методика виявлення відмінностей у цілях, інтересах, уявленнях тієї чи іншої групи працівників. Адже різне становище у виконанні соціальних ролей, функціональних обов'язків робітниками, ІТП, службовцями часто формує істотні відмінності в оцінці однієї ситуації. При позиційному аналізі можуть залучатися фахівці різного профілю, залежно від того, який аспект досліджується.
Соціологічні методи в соціальній діагностиці є переважаючими. Вони полягають в збиранні інформації, аналізі документів, інтерв’ю, анкетних опитуваннях, експертних оцінках. За їх допомогою виявляються гострі соціальні проблеми в колективі, які заважають його ефективному функціонуванню (наприклад, поганий соціально-психологічний клімат, низький рівень гласності, невдоволення методами управління тощо).
Останнім часом все більше поширення серед методів діагностики отримують ігрові методи (ділова гра ). З їх допомогою моделюють об’єкти , процеси, в тому числі соціальні.
Завдяки діагностиці можуть бути виявлені різні соціальні резерви: неефективна дисциплінарна політика, слабка трудова мотивація у працівників колективу, наявність конфліктів тощо. Залежно від їхньої складності визначаються шляхи вирішення проблем:
– такі, вирішення яких не потребує особливих витрат і зусиль;
– складні, комплексні проблеми, що можуть бути вирішені лише з урахуванням перспектив розвитку колективу. Для цього використовують соціальне проектування і планування.
Соціальне проектування – це розробка науково обґрунтованої моделі раціональних характеристик конкретних соціальних організмів. Так, при проектуванні нового заводу або цеху, крім загального проекту технічного оснащення, технології, заходів з охорони навколишнього середовища, потрібно розробити соціальний проект, в рамках якого подається модель вирішення соціальних завдань: яка буде чисельність колективу, звідки нове підприємство бере кадри, як там будуть вирішуватися соціальні завдання.
Крім соціального проектування застосовується соціальне планування. Якщо соціальне проектування передбачає розробку загальної моделі соціального організму, то соціальне планування розробляє методи і засоби реалізації цієї моделі на практиці. Як правило, це плани з такого структурою:
Розділ 1. Основні напрями і показники економічного і технічного розвитку підприємства.
Розділ 2. Зміна соціальної і професійно-кваліфікаційної структури виробничого колективу.
Розділ 3. Вдосконалення умов праці, зміцнення здоров’я працівників підприємства.
Розділ 4. Підвищення добробуту і зростання духовної культури працівників підприємства.
Розділ 5. Виховання особистості в колективі і розвиток соціальної активності працівників.
Ефективніше функціонують ті підприємства, які зможуть краще вирішують соціальні питання.