Види небажаної (побічної) дії ліків

Згідно з визначенням ВООЗ небажаною дією є «кожна реакція на лікарський засіб, що є шкідливою для організму і виникає внаслідок використання під час лікування, діагностики або профі­лактики захворювання». Побічні ефекти виникають у кожного 20-го хворого, а в стаціонарі — у кожного 3-го пацієнта. Загроза виникнення побічних ефектів дуже велика в групах ризику:

• у дітей дошкільного віку, осіб літнього віку, вагітних;

• у хворих з ураженням органів біотрансформації й екскреції;

• у пацієнтів з обтяженим анамнезом;

• в осіб, які тривалий час вживають ліки.

Небажані дії можуть виникати при терапевтичній концентра­ції препарату в плазмі крові. Більшість з них (70-80 % випадків) можна передбачити, знаючи фармакокінетику і фармакодинаміку препарату. Так, наприклад, кислота ацетилсаліцилова зумов­лює ульцерогенну дію при застосуванні до їди, тому пацієнту слід призначати препарат після їди в подрібненому вигляді, запивати молоком.

Є небажані дії, що неможливо передбачити (у 20—30 випадках):

• алергійні реакції (можуть виникнути миттєво або після пе­ріоду сенсибілізації). Вони є дозонезалежними. Для виявлення гіперчутливості негайного типу проводять пробу in vitro. Для ви­явлення гіперчутливості уповільненого типу в скарифіковану шкіру втирають розчин препарату, наносячи зверху аерозоль по­лімеру для створення плівки. Якщо через 1-2 дні на місці нане­сення утворюється папула — це ознака гіперчутливості;

• ідіосинкразія — це гіперчутливість або непереносимість. Вона зумовлена спадковим дефектом ферментних систем або спад­ковими порушеннями обміну речовин;

• лікарська залежність (пристрасть, бажання до повторних прийомів препаратів): психічна, при якій відміна препарату спри­чинює емоційний дискомфорт, і фізична, коли відміна препарату призводить до розвитку абстинентного синдрому (психічні і сома­тичні порушення).

Є також побічні ефекти, що виникають незалежно від концент­рації ліків у плазмі крові. Це група біологічних вторинних побіч­них явищ. До них належать дисбактеріоз — якісне і кількісне по­рушення мікрофлори кишок, тяжкими наслідками якого є:

• суперінфекції;

• гіповітаміноз;

• пригнічення імунітету.

Особливе місце серед побічних ефектів посідає синдром відміни, який виникає внаслідок швидкої відміни препарату і спричинює загострення захворювання. Для запобігання цьому слід застосову­вати лікарські засоби за схемою та поінформувати пацієнта.

Під час застосування лікарських засобів можуть виникнути ятрогенні ускладнення. Медичній сестрі слід знати ознаки і симп­томи ятрогенних захворювань і давати пацієнту певні настанови.

Ознаками нефротоксичності є гематурія, олігурія, кристалурія, тому слід контролювати кількість виведеної сечі та результа­ти лабораторних аналізів.

Ознаками ототоксичності є шум у вухах, запаморочення, тому слід спитати пацієнта про наявність цих симптомів, спостерігати за проявами запаморочення; припинити давати пацієнтові при­значені засоби та повідомити лікаря.

Симптомами анемії є блідість, хронічна втомлюваність, диспное. Необхідно контролювати результати лабораторних аналі­зів крові.

Ознаками гепатотоксичності є жовтяниця, загальна слабкість, біль у правому верхньому квадранті живота, темна сеча. Необхід­но контролювати результати функціональних проб печінки.