4. Простори глобалізації: соціоцентрична концепція простору.

5. Простори глобалізації: технологічний простір.

 Безсумнівною підставою, яка уможливила ґлобалізацію, став розвиток техніки у найширшому сенсі слова. Саме техніка дає зараз змогу, перейшовши через дві технічні революції - аграрну та індустріальну, сягнути до третьої технічної революції - інформаційної, яка й повинна об'єднати людство у ґлобальному масштабі.

На початку вісімдесятих років відбувся мікроелектронний переворот - перехід до цифрових комунікацій, а відтак до медіа-революції, яка не могла не змінити агрегатний стан ринкової економіки. Промисловий, індустріальний капіталізм на очах перетворюється у цифровий капіталізм. Операції на ринку стають миттєвими завдяки Інтернету; вони дематеріалізуються, оскільки рухаються не ресурси та акції, а, цифрова інформація, розосереджуються - не потрібні стають біржі чи промислові центри; ринок стає ґлобальним.

Вже сьогодні Інтернетом користуються близько 200 мільйонів осіб, з них лише 0,4% всіх користувачів мешкає, скажімо, у Східній Европі/СНД, хоча ці терени заселяють 5,8% населення Землі, тоді як у США налічується 26,3% користувачів, хоча там мешкає 4,7% населення (5). Ще промовистішою є ця диференціація у Південній Азії, де мешкає 23,5% населення, тоді як користувачів Інтернету там тільки 0,04%. Це свідчить про різку диференціацію світу та зростання прірви між різними частинами землі, а тим самим підтверджує теорії поділу світу на "золотий мільярд" і решту.

Однак, чим є ця техніка, і чи завжди людина саме з її допомогою комунікувала із світом? Зараз техніка перетворилася у знаряддя насильства не тільки стосовно довкілля, але й щодо людини. Техніка насильно змінює світ, вона аґресивно в нього входить, щоб укласти його у відповідності із собою та власними потребами. Людина повинна замислитися над тим, кому це все потрібно - їй чи техніці.

Така техніка, на жаль, цілковито розійшлася із технікою в тому сенсі, як її розуміли давні греки: τεχνη - вміння, вправністю у чомусь, коли воно розкриває "щось", що стоїть перед нашим поглядом (ειδος) до свого в-тіленя (τελος). "tecnh" не означає "техніки" в сенсі виробництва та способу виробництва, так само воно не означає і мистецтва у широкому сенсі вміння продукувати, це радше поняття, що стосується пізнання, і воно означає справність у тому, на чому базується кожне виготовлення та виробництво... Перед лицем наперед має стояти ειδος, і цей попередньо побачений вигляд (ειδος προαιρετον) є тим завершенням, у якому справна tecnh..." (6). Tecnh дозволяє розгорнутися тому, що розгортається як дерево, яке росте, і людина повинна йти назустріч, плекати таку τεχνη, розгортаючи природу довкола себе та саму себе.

Сьогодні ж техніка перетворюється у репресію. І то не тільки у руках, скажімо так, не надто доброзичливих людей чи груп людей, але й сама по собі. Вона починає опановувати людину та людство як певний об'єкт. Людина стає залежною від техніки - годі собі зараз уявити, що було б, коли б у США, скажімо, водночас відмовили всі комп'ютери. А отже, комп'ютерні мережі вже певним чином володіють сучасним суспільством. І це зовсім не метафора. Техніка не допомагає розгортатися природі, людині, речам, вона починає самопороджувати себе, як технічне знаряддя. Причиною цього є те, що змінилася сама суть техніки, це вже далеко не та засадничо доброзичлива справність - τεχνη.

Дійсно, логіка розвитку техніки, чи на даний момент вже саморозвитку техніки, формує під себе і людину як свого споживача. Людина поступово перетворюється у додаток до техніки, який користується її послугами. А тим самим техніка формує і людину та людство у цілому. Є небезпека, що поступово чи не єдиною функцією людини стане виправдання існування техніки, яка з часом зможе не тільки задовольняти все нові та нові потреби людини, але й самовідтворюватися "у" людині, а не "для" людини, перейме, і вже переймає мислительні функції людини. Це і є та репресія техніки, яка одного дня може стати небезпекою, бо для певної високорозвинутої техніки і сама людина може виявитися непотрібною як об'єкт, на який звернене її tecnh - справність. Ба навіть більше - немає жодних технічних перепон для того, щоб техніка не могла не лише відтворювати через клонування біологічний об'єкт, на який вона, скажімо, може бути спрямована, але і створювати ці біологічні об'єкти. Причому робити це попри волю конкретної людини чи й людства у цілому.

Єдиним порятунком від такої залежности від техніки є збереження людської самости як автономности та правильного розуміння τεχνη та техніки. Людство не може дати заколисати себе комфортом, який надає йому техніка. Йому потрібно постійно тримати себе у формі. У тому числі і як біологічному виду, і як організованому суспільству, яке мусить постійно задумуватися над кожним кроком у цьому напрямку, або по-простому - мислити.

Таким чином, об'єднання людства довкола кого б то не було, чи довкола якої б то не було ідеї, способу мислення, бачення, вирішення, порушення острівної організації людства складає для нього однозначну загрозу з огляду на його безпеку не у досяжній, а вселенській перспективі.