3. Функції та принципи соціального страхування

Соціальному страхуванню властиві дві основні функції: розподільна та контрольна.

Розподільна функція реалізується у формі руху грошових коштів:

• між окремими державними соціальними фондами;

• між бюджетами та соціальними фондами;

• шляхом виплати пенсій, соціальних допомог фізичним осо­бам;

• шляхом направлення коштів на утримання органів управління;

• шляхом інвестування у цінні папери тощо.

Суб'єктами розподілу є держава, підприємства, організації, фізичні особи.

Об'єктом розподілу виступає валовий внутрішній продукт (ВВП), створений у суспільстві за рік.

Контрольна функція здійснюється у формі фінансового кон­тролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне та своє­часне надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання згідно з плановими завданнями. Контроль про­водиться з метою перевірки дотримання суб'єктами розподілу чинного законодавства та узгодження суспільних, колективних та приватних інтересів у державі.

Фінансовий контроль здійснюють Державна податкова служба, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядові ради тощо.

Функцій соціального страхування

Забезпечувальна

Вирівнювальна

Захисна

Компенсаційна

Відтворювальна

Перерозподільна

Стабілі­зуюча

Рис.2. Функцій соціального страхування

До функцій соціального страхування належать (рис.2):

• формування грошових фондів, з яких покриваються витра­ти, пов'язані з життєдіяльністю непрацездатних і осіб, що з по­гляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі; забезпечення потрібної структури трудових ресурсів (забезпечувальна функція);

• зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих (безробітні, інваліди) громадян; сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу (вирівнювальна функція);

• підтримка сформованого матеріального рівня застрахова­ного, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним (захисна функція);

• відшкодування збитку з втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати за­робітку, а також оплати послуг у зв'язку з лікуванням і реабіліта­цією (компенсаційна функція);

• забезпечення застрахованим (і членам їхніх родин) покрит­тя усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності (відтворювальна функція);

• вплив на суспільний розподіл і перерозподіл: соціальні ви­плати збільшують частку вартості, що направляється на спожи­вання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповіда­льності за соціальні ризики між усіма застрахованими, робото­давцями і державою (перерозподільча функція);

• узгодження інтересів соціальних суб' єктів з ряду принци­пових для життєдіяльності найманих робітників питань (стабілі­зуюча функція).

Організація соціального страхування громадян України здійс­нюється на принципах:

1. Законодавчого визначення умов і порядку здійснення загаль­нообов'язкового державного соціального страхування.

2. Особистої відповідальності — працівники самостійно беруть участь у фінансуванні страхування, розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників та їхнього страхового стажу.

3. Солідарності — роботодавці, працівники і держава беруть фінансову участь у страхуванні, створюючи своїми внесками ос­нову матеріальної допомоги (при настанні страхових випадків) менш забезпеченим.

4. Організаційного самоврядування — керівництво органами соціального страхування здійснюється повноважними представ­никами працівників, держави і роботодавців, що зміцнює солідарність трьох соціальних суб'єктів, робить систему соціального страхування «прозорою» для громадськості, сприя­ючи соціальній стабільності, формуванню демократичної свідо­мості населення.

5. Загальності — соціальне страхування поширюється на ши­рокі кола тих, хто його потребує, що встановлено в законодавчо­му закріпленні гарантій реалізації прав застрахованих, порядку здійснення відповідних виплат і надання послуг.

6. Обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах тру­дового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, що забезпечують себе ро­ботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підпри­ємницької діяльності.

7. Надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим під­приємницькою, творчою діяльністю тощо.

8. Обов'язковості фінансування страховими фондами (устано­вами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забез­печення та соціальних послуг у обсягах, передбачених зако­нами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування.

9. Забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий міні­мум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джере­лом існування.

10. Цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

11. Паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язко­вого державного соціального страхування в управлінні зага­льнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

12. Державного регулювання — законодавчого закріплення га­рантій прав у галузі страхового захисту, рівня виплат і якості по­слуг, умов призначення допомог, контролю за правильністю ви­користання фінансових коштів.