3. Соотношения права собственности и права интеллектуальной собственности.

Право собственности – это право лица на вещь (имущество), которое оно осуществляет в соответствии с законом по своей воле, независимо от воли других лиц. Содержание субъективного права собственности состоит из права на осуществление права собственности по собственному усмотрению (право владения, пользования и распоряжения), права требовать от других лиц не препятствовать осуществлению права собственности по собственному усмотрению, права на обращение в суд за защитой нарушенного права собственности. Правом интеллектуальной собственности является право личности на результат интеллектуальной, творческой деятельности. Права интеллектуальной собственности составляют:

личные неимущественные права интеллектуальной собственности, (право на признание творцом (автором); право на препятствие любому посягательству на право интеллектуальной собственности; имущественные права интеллектуальной собственности (право на использование объекта интеллектуальной собственности); исключительное право предоставления в использование объекта интеллектуальной собственности; исключительное право на препятствие неправомерному использованию объекта интеллектуальной собственности. Способы защиты прав интеллектуальной собственности несколько отличаются от способов защиты права собственности. Наиболее распространены в сфере защиты прав интеллектуальной собственности споры: о признании авторства на объект права интеллектуальной собственности; о прекращении нарушения прав интеллектуальной собственности; о признании охранного документа на объект права интеллектуальной собственности недействительным; о взыскании ущерба, причиненного неправомерным использованием объекта права интеллектуальной собственности. Споры, которые вытекают из права собственности или из права интеллектуальной собственности рассматриваются общими или хозяйственными судами в зависимости от субъектного состава по местонахождению ответчика или по местонахождению имущества (в спорах относительно права собственности на недвижимое имущество).

4. Роль і значення інтелектуальної діяльності і власності для суспільства.

Людина з найдавніших часів була творцем; забезпечуючи свою життєдіяльність, виробляла продукти харчування, будувала житло, створювала знаряддя праці, одяг, прикраси, твори мистецтва. 

Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. Так було, є і буде. Людство у своєму розвитку ніколи не досягне такого стану, коли б його задовольняли наявні засоби забезпечення життєдіяльності. Людина постійно перебуває у творчому пошукові. Це невід'ємна властивість людини, якою природа наділяє кожного із нас.

Творчість притаманна людині у будь-якій сфері її діяльності — у промисловому чи сільськогосподарському виробництві, військо вій справі, охороні здоров'я людей, лікуванні тварин, організації свого відпочинку і дозвілля  тощо.

Забезпечення своєї життєдіяльності люди все більше і більше пов'язують із досягненнями розумової діяльності. Саме завдяки розумовій діяльності людство переходить від одного етапу забезпечення необхідними засобами та знаряддями для свого існування до іншого — більш досконалого. Людство все більше переключається у цьому процесі на створення нових знарядь і засобів, тобто акцент переноситься саме на творчість, майстерність, уміння, що визначається словом «тех­ніка».

Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо другій половині XX свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Тобто, саме результати розумової діяльності або за теперішньою термінологією — інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій кращі зумовлює високий рівень добробуту її народу.

Там, де поважають науку, культуру і мистецтво, люди живуть краще, адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва, культури, освіти тощо. Зазначені досягнення, безперечно, будуть визначати рівень виробництва, що стане лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Не викликає сумніву, що досягнення науки мають пріоритетне значення і можуть бути використані у будь-якій сфері діяльності людей. Науково-технічні досягнення формують рівень і характер ви­робництва. Інтелектуальні досягнення у сфері художньої літерату ри, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навколишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми називаємо людськими цінно стями і які визначають духовний світ людини і суспільства. Саме ці засади є найбільш важливими у формуванні сві­тогляду суспільства і кожного окремого індивіда. Духовний характер суспільства формують саме діячі художньої літератури, культу ри і мистецтва, особливо найбільш видатні їх представники. Від ха­рактеру духовного світосприйняття залежать характер і напрями науково-технічного прогресу.