Скульптура

Свої особливості мало образотворче мистецтво. Якщо грецька скульптура прославилася насамперед узагальненими образами, які втілювали людську красу, то в Римі значного розвитку набув жанр психологічного скульптурного портрета. Його джерелами були: особливий культ родини предків у римлян, з одного боку, а з другого — нове сприйняття особистості, її ролі в історії. Мистецтво «оживило» історію, залишивши портретну галерею її головних дійових осіб: Помпея Великого, Юлія Цезаря, Цицерона, Октавіана та інших.

Фрескове малярство і мозаїка — реалістичні, з багатою колірною гамою, з передачею об'єму і глибини простору — стали відомі після розкопок міст Помпеї і Геракуланума, знищених під час виверження вулкана Везувій у 79 р. н. е. Ця трагедія, яка принесла загибель людям, зберегла життя творам мистецтва. Розкопки тут розпочали у XVIII ст., вони тривають і зараз. Про живописні портрети дізналися після археологічних знахідок у Фаюмському оазисі в Єгипті, де склався поховальний обряд, що об'єднав східні і західні традиції. На дошках (іноді — тканинах) на восковій основі були написані портрети померлих, які вражають витонченістю, а також точністю передачі не тільки зовнішності, але й внутрішнього світу людини

Досягнення етрусків в скульптурі до цих пір є предметом дискусій. Мистецтвознавці захоплюються деякими шедеврами, визнають добрий смак етрусків. Якість залишається головною причиною критики. Те, що етруски копіювали грецькі стилі, можна розцінювати по-різному. У будь-якому випадку, до проникаючих течій вони додавали свої традиції, досвід; етруська скульптура — змішення запозичених і національних рис. В період Вілланова переважали геометричні узори, що повторювалися, які поміщалися на теракотові і бронзові вироби. Орієнтаційний період, що почався в VII столітті до н. е., приніс до Етрурію широку різноманітність виробів Греції і східного Середземномор'я. Дія була дуже сильною. Етруски копіювали, засвоювали, змішували орнаменти, поки ця суміш сама не стала стилем. [8;421]

Високої досконалості досягла і техніка бронзового литва. Зображення звірів і фантастичних тварин особливо захоплювали етруських скульпторів. Близько 480 року до н.е. невідомий майстер створив статую химери. Її представляли у вигляді кози з левовою головою і зміїним хвостом. З надзвичайною переконливістю втілена в бронзі зовнішність чудовиська. Витягнувши передні лапи і зігнувши спину, химера злобно вискалила свою пащу. Здається, що з неї мчить грізний рев. Із спини тварини зростає голова кози, в ріг якої встромилися зуби дракона. У виконанні деталей відчувається рука скульптора, що володіє всіма таємницями свого мистецтва. Образ вогнедишної химери, одного із створень грецької міфології, утілював в створення етрусків страшну стихію підземного миру. Також до пам’яток Етрурії відноситься знаменита в історії Рима статуя Капітолійської вовчихи. Міфи розповідають ,про двох братів, які немов би в 754 році до н.е. заснували місто Рим, а перед цим вони загубилися в лісі ще зовсім малими дитинками, вовчиха йшла на плач дітей, потім приютила до себе, і міфи розповідають, що вовчиха вигодувала їх поки вони не підросли.

За основание тут мы берем положенье такое:

Из ничего не творится ничто по божественной воле,

И оттого только страх всех смертных объемлет, что много

Видят явлений они на земле и на небе нередко,

Коих причины никак усмотреть и понять не умеют,

И полагают, что все это божьим веленьем творится.

Если же будем мы знать, что ничего не способно возникнуть

Из ничего , то тогда мы гораздо яснее увидим

Нами заданный предмет: и откуда являются вещи,

И каким образом все происходит без помощи свыше…

Словом, не гибнет ничто , как будто совсем погибая,

Так как природа всегда возрождает один другого

И ничего не дает без смерти другого родится.[2;137]

Як пам’ятка цієї події саме на Капітолії, на одному з семи римських горбів, в кінці VІ або початку V століття до н.е. була встановлена статуя. З великою спостережливістю скульптор зобразив тіло хижого звіра з втягнутими боками і виступаючими крізь шкіру ребрами. Паща вовчихи вискалена, вуха насторожені, пружно напружені передні лапи. Правдиве трактування тіла звіра поєднується з умовно- декоративним виконанням окремих деталей: завитки шерсти на спині нагадують візерунчастий орнамент. Фігурки дітей з вовчихою не збереглися.(Див.додаток 1,2)