Фінансові послуги на ринку позик
План (логіка) викладу матеріалу:
Кредитування юридичних осіб, як вид фінансової послуги.
Лізингові операції фінансових установ.
Факторингові послуги банківських установ.
Довірчі послуги фінансових установ.
Споживче кредитування.
Ключові слова та терміни:
Кредитні послуги, кредитні операції, види кредиту, іпотечний кредит, бланковий кредит, консорціумний кредит, овердрафт, форфейтинг, лізинг, лізинговий кредит, лізингодавець, лізингоодержувач, лізингові платежі, факторинг, факторинговий кредит, довірчі операції, довіритель, управитель, фонд фінансування будівництва, фонд операцій з нерухомістю, споживчий кредит.
Кредитування юридичних осіб, як вид фінансової
Послуги
Фінансові послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами: ^банками, Укредитними спілками, > лізинговими, У факторинговими компаніями, У ломбардами, У іншими фінансовими установами. Основними видами фінансових послуг., що реалізуються на ринку позик є: ■=>кредитування, ^довірчі та ^гарантійні операції. Кредитування забезпечує процес передачі грошей, товарів або майна в борг на умовах платності, строковості і повернення. Довірчі послуги надаються фінансовими установами з метою реалізації намірів власників грошей, майна, цінних паперів, майнових прав щодо забезпечення ефективного управління цією власністю. Гарантійні послуги кредитних установ спрямовані на перейняття ризику суб’єктів ринку при здійсненні господарських операцій, що супроводжуються виникненням відносин боргу. Серед фінансових послуг, що надаються на ринку позик, провідне місце належить кредитуванню.
позичальникам у користування грошових засобів, товарів або майна на засадах платності, строковості, повернення та цільового характеру їх використання. Надання кредитних послуг регламентується кредитними договорами, які укладаються в письмовій формі, і визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін. Найбільший обсяг кредитних послуг надасться банками, для яких кредитування є основним видом активних операцій.
У сучасних умовах саме банкам належить провідна роль у кредитуванні суб’єктів господарювання.
Згідно з українським законодавством, банківські кредитні операції полягають у розміщенні банками під свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб та громадян.
Кредитування базується на принципах кредитної політики банку. При проведенні кредитної політики банківські установи виходять із необхідності поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та позичальників із врахуванням напрямів грошово-кредитної політики держави. Банківські установи, як основні оференти кредитних послуг, самостійно визначають порядок проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.
При наданні кредитних послуг банки враховують такі параметри кредитної політики, як пріоритетні напрямки кредитування, обсяги кредитів та структура кредитного портфеля, граничні розміри кредиту на одного позичальника, методи оцінки фінансового стану га кредитоспроможності позичальника, алгоритм обрахунку процентної ставки тощо.
З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування здійснюється з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності банків та вимог щодо формування ними обов’язкових, страхових та резервних фондів.
Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. При видачі позичальнику кредиту, розмір якого перевищує 10 % власного капіталу банку, кредитор зобов’язаний поінформувати Національний банк про факт надання такого кредиту. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку.
Банківські кредити надаються всім суб’єктам господарювання незалежно від форми власності, статусу та галу зевої приналежності. За вирішують завдання поповнення обігових коштів, нарощу вання обсягів та диверсифікації господарської діяльності, оновлення та поліпшення діючих основних фондів та створення нових засобів праці.
Для одержання кредиту позичальник подає у банківську установу заяву на одержання кредитних коштів, юридичні документи, що підтверджують юридичний статус суб’єкта господарювання, фінансову звітність, документи щодо забезпечення кредиту тощо.
Документом, що засвідчує надання кредиту, є кредитний договір, який укладається у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видач та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок розрахунку платежів за кредитом, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредитор має право відмовитись від надання кредиту, передбаченого договором, частково або в повному обсязі у випадку порушення справи про банкрутство позичальника або виникнення інших обставин, які свідчать про те, що наданий кредит своєчасно не буде повернутий. Кредитор також має право відмовитись від подальшого кредитування у випадку порушення позичальником обов’язку цільового використання кредитних коштів.
Основними принципами банківського кредитування € забезпеченість кредиту, його повернення, строковість, платність та цільове спрямування.
Надання кредитів суб’єктам господарювання вимагає додержання банком таких умов:
<3> врахування кредитоспроможності позичальника, його фінансової стабільності, рентабельності та ліквідності;
Ф здійснення кредитування тільки тих видів діяльності позичальника, які передбачені його статутом.;
<$> обов 'язковоїнаявності у позичальника власного майната часткового фінансування ніш об’єкта, що кредитується, власним капіталом. Законодавством України забороняється надання банківських кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника та на формування або на збільшення статутного капіталу комерційних банків та інших господарських товариств.
Банківські кредити, що надаються суб’єктам господарювання, можуть бути поділені на види за такими ознаками.
За строками користування:
■=> короткострокові — доі року;
с=? довгострокові — на термін понад 3 роки.
Короткострокові кредити спрямовуються на поповнення обігових коштів суб’єктів господарювання для оплати рахунків за товари, роботи, послуги та для придбання сировини і матеріалів для виробничого процесу.
Середиьострокові кредити надаються на оплату придбання обладнання, офісних меблів, комп’ютерної та орттехніки, легкових та вантажних автомобілів, комерційної нерухомості, здійснення капітального ремонту та на фінансування інших витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.
Довгострокові кредити призначені для фінансування формування основних фондів підприємств. Об’єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво тощо.
Залежно від наданого забезпечення банківські кредити поділяють
на:
*=> забезпечені заставою (майном, матовими правами, цінними паперами);
^ гарантовані (іншими банками, майном, третьої особи);
О з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво страхової організації);
^ незабезпечені (бланкові).
Залежно від ступеня кредитного ризику кредити можуть бути: стандартними та
^ з підвищеним ризиком.
За методами надання розрізняють кредити банків, ідо надаються: у разовому порядку;
^ відповідно до відкритої кредитної лінії;
О відповідно до заздалегідь обумовленої дати надання.
Залежно від обраного методу погашення суб’єкти господарювання можуть погашати банківські кредити:
^ водночас;
^ у розстрочку;
О достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
^ з регресією платежів;
^ після закінчення обумовленого періоду.
У банківській практиці можуть бути використані такі форми кредиту для суб’єктів господарювання: іпотечний, лізинговий, факторинговий, бланковий, консорціумний тощо.
Лізинговий – економічні відносини з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами за таким кредитом можуть виступати спеціалізовані іпотечні банки, комерційні банки або іпотечні компанії. Предметом іпотеки за такими кредитами можуть бути житлові приміщення, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об ’єктом застави за іншою угодою. Відповідно до українського законодавства сума іпотгчного кредиту не може перевищувати 70 відсотків від оціночної вартості предмета іпотеки. Основне зобов’язання за таким кредитом підлягає амортизації шляхом поступового зменшення його вартості внаслідок внесення платежів позичальником коштів. Зобов’язання за декількома договорами про іпотечний кредит можуть бути реформовані у консолідований іпотечний борг. Консолідований іпотечний борг повинен об’єднувати зобов’язання не менш як трьох боржників. Сума окремого консолідованого іпотечного боргу при реформуванні зобов’язав ь повинна бути не меншою за 200 тисяч евро за ку рсом НБУ на дату здійснення такої операції. Одночасно з таким реформуванням кредитор створює іпотечні пули, які об’єднують об’єкти нерухомості, що передані в забезпечення за окремими договорами про іпотечний кредит. З метою збільшення кредитних ресурсів кредитор, який є власником іпотечних активів, може випускати іпотечні сертифікати для розміщення на риту.
Лізинговий кредит є формою майнового кредиту, який передбачає передачу банком у користування об’єкта лізингу (рухомого та нерухомого майна) на умовах оренди з набуттям права володіння та розпорядження ним у встановлених лізинговою угодою межах.
Факторинговий кредит відображає відносини лиж суб 'єктами факторингової угоди з приводу придбання банком грошових вимог постачальника до покупця та їх дострокової інкасації за винагороду.
Бланковий кредит надається банківськими установами без застави майна чи інших видів забезпечення тільки під зобов ’язання повернути кредит. Такий кредит видається лише в межах наявних власних коштів банку із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і достатньо високу ділову репутацію.
Консорціумний кредит це кредит, що надається банківським об’єднанням ~ консорціумом, утвореним для надання великих кредитів. З метою обмеження ризиків при наданні великих кредитів 226
таких угод банки-учасники встановлюють умови надання кредитів і призначають відповідальних за виконання цих угод. Для консорціумних кредитів характерними є великі розміри, тривалі терміни користування, багаточисельний склад кредиторів, декілька позичальників. Ризик за наданими консорціумними кредитами розподіляється між банкам и-у часи икам и пропорційно до внесених у консорціум коштів. Поряд з вицерозглянутими формами кредиту банківські установи -можуть надавати такі види кредитних послуг, як: У форфейтинг, г кредитування за поточним рахунком підприємства (овердрафт), ідійснювати Умікрокредитування тощо.
Форфейтинг забезпечує кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера векселів, що акцептовані імпортером. Кредитування за поточним рахунком (овердрафт) являє собою кредитну послугу, що реалізується надійному клієнту і полягає в паданні йому короткострокового кредиту понад залишок коштів на його поточному рахунку. Мікроьредитування забезпечує потреби малих і середніх підприємств приватної форми власності, а також фізичних осіб - підприємців в терміновому одержанні кредитних коштів.
Процентний дохід банківської установи за надання кредитної послуги залежить від р вня відсоткової ставки, який визначається кредитором самостійно з урахуванням таких чинників, як кредитний ризик, ліквідність наданого забезпечення, кон’юнктура ринку позик, строк користування кредитом, рівень облікової ставки НБУ та процентної ставки за депозитами банку тощо. Банкам забороняється надавати кредити під процентну ставку, рівень якої є нижчим за процентні ставки, за якими банк формує свої кредитні ресурси.
Погашення заборгованості за банківським кредитом та сплата відсотків за користування ним здійснюється у черговості, що узгоджена сторонами при укладенні кредитного договору. У разі несвоєчасного погашення кредиту або несплати відсотк и за його користування, банк має право вимагати оплати боргового зобов’язання у примусовому порядку.
Поряд з баиківськими установами кредитування визначених видів суб’єктів господарювання здійснюють кредитні спілки. Отримати кредити в кредитній спілці можуть селянські (фермерські) господарства (на купівлю насіння, палива, техніки) та приватні підприємства, які знаходяться у власності членів кредитної спілки. Як показує практика,
установами.
Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 % від капіталу кредитної спілки. У випадку нестачі власних ресурсів для потреб кредиту вання кредитна спілка може залучати на договірних засадах кредити банків.
Умови надання та строки повернення кредитів, способи забезпечення кредитних зобов’язань, розмір плати (процентів) за користування кредитами визначаються кредитною спілкою самостійно. Функції розгляду заяв членів кредитної спілки про надання кредитів і прийняття рішень з цих питань, здійснення контролю за якістю кредитного портфеля та вирішення інших питань, пов’язаних з кредитною діяльністю, покладені на кредитний комітет спілки.