Регуляція перистальтики тонкої кишки.

Рухи кишок відбува­ються під впливом комплексу регуляторних механізмів. Непосмуговані м'язи стінки цього відділу травного тракту володіють автоматією, зумовленою спонтанною деполяризацією пейсмекерних клітин. Ритмі­ка скорочень створюється двома "вузлами", один з яких розташований в місці впадання жовчної протоки у дванадцятипалу кишку, другий – у клубовій кишці.

Рефлекторну регуляцію моторики здійснює міжм'язове сплетення. Подразником є розтягнення кишкової стінки хімусом. Місцеві рефлек­торні дуги забезпечують координоване скорочення поздовжніх і цир­кулярних м'язів. І якщо вирізану ділянку кишок вшити назад, переплу­тавши при цьому оральний і відхідниковий кінці, то природний напря­мок перистальтики збережеться і харчова грудка затримуватиметься вище від вшитого відрізка.

Автоматія і місцеві рефлекси коригуються вищими центрами веге­тативної нервової системи, різними нєйротрансміттерами й гормональ­ними факторами. Крім впливу парасимпатичних і симпатичних нервів у нервових сплетеннях кишок виявлено нейрони, медіаторами яких не вважають ні АХ, ні НА. Парасимпатичні нерви переважно збуджують, а симпатичні – гальмують скорочення тонкої кишки. Посилюють мо­торику вазопресин, окситоцин, брадикінін, серотонін, гістамін, гас­трин, мотилін, ХЦК-ПЗ, речовина Р, а також кислоти, основи, продукти перетравлювання.

Товста кишка

Рештки вжитої їжі, неперетравлені в тонкій кишці (за добу – 300-500 мл), надходять через клубово-сліпокишкову (ілеоцекальну) заслін­ку в сліпу кишку. У товстій кишці внаслідок усмоктування води відбу­вається концентрування хімусу. Тут триває також усмоктування елек­тролітів, водорозчинних вітамінів, жирних кислот, вуглеводів.

Без механічного подразнення (хімусу) виділяється дуже незначна кількість соку. При подразненні сокоутворення збільшується у 8-10 ра­зів. Сік містить слиз і відірвані епітеліальні клітини. Крім того, епіте­ліальні клітини слизової оболонки виділяють гідрокарбонати та інші не­органічні сполуки, що створюють рН соку близько 8,0. Перетравлювальна його функція незначна. Основне призначення соку – захист слизової оболонки від механічних, хімічних ушкоджень і забезпечення слабко-лужної реакції.

Регуляції секреторних процесів у тонкій і товстій кишці. На рівні тонкої кишки немає мозкової фази регуляції секреторних процесів (ли­ше споживання їжі не справляє стимулювального впливу). Виділення кишкового соку зумовлюється місцевими нервово-рефлекторними механізмами, а також дією гуморальних регуляторів й інгредієнтів харчового хімусу. Стимуляцію зумовлено впливом хімусу через тактильні ре­цептори й хімічні подразники (кислоти, панкреатичний сік, продукти гідролізу білків і жирів). Хімічні регулятори забезпечують пристосуван­ня складу соку до конкретного харчового раціону. Стимуляторами соко­утворення в тонкій кишці виступають такі гормони, як секретин, ВІП, ХЦК-ПЗ, мотилін. Соматостатин, навпаки, гальмує секрецію.

У товстій кишці сокоутворення також визначається місцевими рефлексами, зумовленими механічним подразненням. У результаті секреторні процеси посилюються у 8-10 разів.

Мікрофлора товстої кишки. Суттєву роль у процесах травлення у товстій кишці відіграє мікрофлора. Якщо в тонкій кишці міститься від­носно незначна кількість мікробів, то мікрофлора товстої кишки – не­обхідна умова нормального існування організму. До 90 % усієї мікроф­лори становлять безспорові анаероби, решта 10 % – молочнокислі бактерії, кишкова паличка, стрептококи й спороносні анаероби.

Функції мікрофлори кишки:

1) здійснює кінцеве розкладання решток неперетравлених пожив­них речовин і компонентів травних секретів;

2) забезпечує синтез вітамінів (групи В, К) та інших біологічно ак­тивних речовин;

3) бере участь в обміні речовин;

4) забезпечує створення імунного бар'єра через пригнічення пато­генних мікроорганізмів;

5) стимулює розвиток імунної системи організму.

Під впливом мікробів неперетравлені вуглеводи зброджуються до молочної й оцтової кислот, алкоголю, С0₂ і Н₂0. Збережені білки зазна­ють гнильного розкладання з утворенням токсичних сполук і газів: індолу, скатолу, водню, сірчистого газу, метану, а також таких біоло­гічно активних сполук, як гістамін, тирамін. Збалансоване харчування врівноважує процеси гниття і бродіння. Наприклад, кислі продукти, що утворюються при бродінні, запобігають гниттю. Одноманітне незбалансоване харчування призводить до порушення рівноваги зазначених процесів з переважанням одного з них.

У новонароджених товста кишка стерильна. Вона заселяється мікроорганізмами впродовж перших днів життя.

Надмірне захоплення антибіотикотерапією може зумовити зник­нення деякої частини мікрофлори кишок, що негативно позначиться на загальному стані організму.

Взаємозв'язок кишкової мікрофлори й слизу. Сапрофіти товсто кишки перебувають у тісній функціональній взаємодії з організмом хазяїна. Це може виявлятися як взаємозалежним метаболічним обміном між мікрофлорою й епітеліальними клітинами стінки кишки, так і син­тезом мікроорганізмами речовин, здатних впливати на функцію кишки й організму загалом.

Так, деякі продукти метаболізму анаеробних мікроорганізмів мо­жуть бути підґрунтям синтезу в епітелії слизу. Прикладом таких спо­лук є леткі жирні кислоти, які в епітеліоцитах застосовуються як енер­гетичні джерела окиснювання і слугують пластичним матеріалом для утворення муцину. У свою чергу сполуки, що входять до слизу, можуть застосовуватися мікроорганізмами. Тому ймовірне двобічне порушен­ня зазначених взаємозв'язків:

а) загибель мікрофлори зумовить зміни функції епітеліоцитів;

б) ураження кишкового епітелію спричинить порушення співвідно­шення між різними мікроорганізмами кишок.

Крім добре відомої участі мікроорганізмів у синтезі вітамінів, виконувати регуляцію функцій організму людини можуть такі речовини, як ГАМК, глутамат, які синтезуються багатьма анаеробами. Цілком імо­вірно, що ці сполуки, всмоктуючись слизовою оболонкою, можуть впливати як на самі кишки, так і на інші органи й системи (аж до ЦНС), що містять рецептори до них. Так, ГАМК пригнічує перистальтику кишок, а глутамат підвищує його тонус.

Звичайно, порушення синтезу мікрофлорою цих сполук може відповідним чином позначатися й на стані зазначених органів.

Моторика товстої кишки. Просування решток їжі в товстій кишці відбувається відносно повільно: якщо хімус проходить увесь травний тракт за 2-3 доби, то основний час (1,5-2 доби) припадає на товсту кишку. Тобто можна говорити про те, що товста кишка виконує функ­цію депо неперетравлених і незасвоєних решток харчового хімусу (резервуарну), формування калових мас. Затримка хімусу, забезпечуючи тривалий контакт зі стінкою кишки, створює сприятливі умови для закінчення усмоктування переважно води й солей.

Зовнішній поздовжній шар м'язів товстої кишки розташований у вигляді смуг і перебуває в постійному тонусі. При цьому скорочення окремих ділянок циркулярного м'язового шару утворює складки й здуття (гаустри). Хвилі гаустрації повільно прокочуються товстою кишкою. З-4 рази на добу виникає потужна пропульсивна перисталь­тика, що просуває вміст у каудальному напрямку.

Регуляція рухів товстої кишки здійснюється інтрамуральними нервовими сплетеннями. Місцеве розтягнення цього відділу травного факту також спричинює перистальтичні скорочення. Механічні й хі­мічні подразники підвищують рухову активність і прискорюють просування хімусу товстою кишкою. Тому наявність погано перетравлю­ваної рослинної клітковини стимулює перистальтику. Вищі центри вегетативної нервової системи коригують місцеві рефлекси: парасимпа­тичні нерви стимулюють, а симпатичні – пригнічують моторику товстої кишки. Регуляція її моторики здебільшого визначається рефлекса­ми з інших відділів травного тракту.

Гуморальні механізми також беруть участь у регуляції моторики товстої кишки. Наприклад, серотонін збуджує, А – гальмує перис­тальтику.