Перетравлювання й усмоктування жирів

Ліпідна основа мембрани ентероцитів забезпечує своєрідні меха­нізми всмоктування жирів. Швидкість усмоктування їх у тонкій кишці залежить не лише від гідролізу, а й від емульгування.

Жири розщеплюються під дією панкреатичних ліпаз. Шлункові й кишкові ліпази мають другорядне значення. Важливу роль у гідролізі жирів відіграє процес емульгування (мал. 129). Для усмоктування має значення довжина ланцюга жирних кислот, що утворюються. Жири з короткими й середніми ланцюгами дифундують в ентероцити, а потім у кров. При надходженні в печінку жирні кислоти застосовуються як основа синтезу в ній ліпопротеїнів низької (ЛПНЩ) і високої (ЛПВЩ) щільності.

Проникнення через апікальну мембрану всередину ентероциту жирних кислот з довгими ланцюгами й холестерину відбувається в складі міцел, утворених ними разом з жовчними кислотами. Для фор­мування міцел у хімусі має міститися понад 2-5 ммоль/л (критична концентрація) жовчних кислот, а рН – становити 6-6,5. Ці комплекси легко проникають через ліпідну оболонку ентероцитів. Усередині клі­тини продукти розпаду жирів ресинтезуються в тригліцериди, фосфоліпіди (ФЛ), холестерин. У ділянці пластинчастого комплексу син­тезовані жири з'єднуються з різними апопротеїнами й утворюють хіломікрони й ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ).

Ці утворення залишають ентероцит, й із сполучнотканинного простору ворсинки проникають у лімфатичну судину. Засвоюваність жирів їжі дуже висока (від 50 до 95 %). Оскільки основна кількість жирів всмок­тується в лімфу, то через 3-4 год. після споживання жирної їжі, коли лімфа починає надходити в кров, плазма вподібнюється молоку.

Усмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, К) поєднано із засвоєнням жирів.

Обмін речовин

Більшість процесів життєдіяльності клітин відбувається із застосуванням енергії. Вона витрачається на підтримання цілісності клітинних структур, іонних градієнтів, біосинтетичних процесів, забезпечення специфічних форм клітинної активності (скорочення, проведення не­рвового імпульсу, секрецію) тощо. У процесі утворення макроергів частина енергії відразу виділяється у вигляді тепла. Це первинне тепло. Після застосування АТФ частина енергії трансформується в тепло, що називається вторинним.

Валова енергія, що виробляється організмом за одиницю часу, – сума зовнішньої роботи, втрат тепла й запасеної енергії. З огляду на це можна визначити ККД клітин:

Зовн.робота

ККД=-----------------------×100%

Вироб.енергія

Наприклад, ККД ізольованого м'яза може досягати 35%, хоча в природних умовах організму під час м'язової роботи цей показник рідко перевищує 25 %.

Витрачені енергетичні ресурси організм має постійно відновлювати за допомогою споживання їжі. Білки, жири, вуглеводи й інші сполуки, що надходять з їжею, застосовуються для відновлення структур орга­нізму й заповнення енергетичних витрат. Зниження інтенсивності цих процесів або повне їхнє припинення призводить до загибелі тих структур, у яких це трапляється. Причому насамперед організм страждає саме через порушення енергетичного обміну. Останнє необхідно вра­ховувати в разі різного роду порушень обмінних процесів, отруєнь, утруднення доставляння кисню. Час збереження життєздатності при порушеннях доставляння енергії залежить від особливостей утворення її в органах, відносного рівня метаболізму і філогенетичної зрілості структур. Так, у разі повної ішемії головного мозку, де енергія утво­рюється переважно за рахунок аеробних процесів, приблизно через 10 с настає втрата свідомості, а через 3-8 хв у клітинах кори півкуль великого мозку виникають необоротні зміни. В інших органах ці зміни розвиваються повільніше: у серці, нирках – через 30-40 хв, скелет­них м'язах – через 1-2 год.