7. Принципи права

Сутність права як такого регулятора якнайкраще розкривається через його принципи. Отже, принципи (від лат. рrіnсіре — основа, першопочаток) права — це об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги, позитивні зобов'язання, що ставляться перед учасниками суспіль­них відносин з метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і суспільних інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і разом з тим вектор, який визначає на­прям його розвитку.

Принципи виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі.

У них зосереджено світовий досвід розвитку права. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії.

Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів, – казав відомий мислитель епохи Просвітництва Клод Адріан Гельвецій. У юриспруденції виділяють правові принципи, сформовані вченими-юристами, що виступають у вигляді фундаментальних ідей, відображають рівень розвитку юридичної науки і загальний рівень розвитку суспільства, законності і правопорядку у ньому.

Саме ці принципи складають основу наукової і професійної правосві­домості. На відміну від них, принципи права завжди виступають у вигляді загальнообов'язкових вимог і є найважливішими елементами у системі права. Вони зазвичай закріплюються на законодавчому (конституційно­му) рівні.

Принципи права, на відміну від норм права, звільнені від конкрети­ки і не фіксують типових конкретних соціальних процесів, виступають як загальне мірило поведінки, не визначаючи прав і обов'язків суб'єктів права, встановлюють загальні вимоги до учасників суспільних відносин, дистанціюючись від них, виконують регулятивну і охоронну функції норм права, при цьому визначаючи їх ціннісну орієнтацію, будучи їх функціо­нальною надбудовою, відображають існуючу в конкретному суспільстві систему цінностей, не маючи методів нормативного регулювання (окрім позитивного зобов'язання, яким вони і виступають), _є першоосновою під час вирішення конкретних юридичних справ, допускаючи можливість за­стосування аналогії закону у разі наявності прогалин у законодавстві.

Правові принципи є синтезуючими засадами, об'єднуючими зв'язками, ідеологічною основою виникнення, становлення і розвитку багатьох правових явищ. Вони, за своєю сутністю, є узагальненими відоб­раженнями закономірностей зародження права, його розвитку і функціо­нування. Вони відіграють особливу роль у структурі правової системи і механізмі правового регулювання, що зумовлено їхньою універсальністю та абстрактністю.

Усі принципи права можна умовно поділити на:

1. Загальносоціальні - втілюють систему цінностей, що притаманні суспільству, і мають (чи, принаймні, повинні мати) правову форму виразу і забезпечення. Вони поділяються на:

• соціальні;

• економічні;

• політичні;

• ідеологічні.

2. Спеціально-юридичні — узагальнюють засади формування та функціонування власне права як специфічного соціального явища. Вони

поділяються на:

• загальні — „система координат", у рамках якої розвивається націо­нальна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрям розвитку цієї правової системи;

• галузеві — „система координат", у рамках якої розвивається певна га­лузь права, і одночасно вектор, що визначає напрям розвитку цієї галузі;

• міжгалузеві — „система координат", у рамках якої розвивають­ся декілька споріднених галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрям розвитку цих галузей.

Визначимо загальносоціальні принципи права, які слугують загаль­ними орієнтирами у правотворчості і правореалізації:

1. Принцип свободи — право виступає як міра свободи (політичної, економічної, ідеологічної). Принцип свободи реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу і форми правління, забезпечення захис­ту прав людини та задоволення їх фізичних потреб, формування органів державної влади шляхом здійснення народного волевиявлення, створення умов для утвердження у суспільстві норм гуманістичної моралі, користу­вання різними соціальними послугами держави і приватних осіб.

2. Принцип справедливості — право виступає як міра справедливості, як морально-правова домірність вкладеного та одержаного натомість в усіх сферах життєдіяльності людини та їх правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною рол­лю різних соціальних груп у житті суспільства та їх соціальним станови­щем, між їхніми правами і обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їх суспільним визнанням. Принцип справедливості є важливим під час вирішення конкретних юридичних справ. Він конкретизується у

принципі рівності.

3. Принцип рівності — рівність усіх перед законом, рівність прав і обов'язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, соціального становища, рівна відповідальність перед законом, рівний захист у суді тощо. Важливими складовими принципу рівності є:

а) єдність (взаємозв'язок) прав і обов'язків — говорити про реальність будь-якого права можна лише за наявності відповідного йому юридичного обов'язку (наприклад, право громадян на судовий захист реалізується через обов'язок судів здійснювати такий захист);

б) взаємна відповідальність особи і держави — вони пов'язані взаємними правами і обов'язками.

4. Принцип гуманізму — домінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних, невідчужуваних прав людини (право на життя, право на свободу і особисту недоторканність, право на повагу

гідності тощо).

5. Принцип демократизму — право та законодавство формуються через форми народовладдя (безпосередню і представницьку демократію) і виражають волю народу, визнаючи її загальнообов'язковою.

6. Принцип законності виражається у вимогах:

а) ієрархічної субординації нормативно-правових актів відповідно до

їх юридичної сили;

б) суворого додержання та виконання юридичних норм, правових

приписів усіма суб'єктами права;

в) неминучої відповідальності за скоєне правопорушення.

Принципи права мають історичний характер. Вони є продуктом розвитку суспільства, результатом осмислення закономірностей цього розвитку, втілення у ньому їх демократичних і гуманістичних традицій.

Призначення принципів права полягає у здійсненні узагальненого закріплення засад суспільного ладу, забезпеченні однотипного формулю­вання норм права та їх впливу на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших заходів юридичного впливу.