23

Лекція 3. Система технологій вирощування зернових, технічних та баштанних культур

1. Система технологій вирощування зернових культур.

2. Система технологій вирощування технічних культур.

3. Система технологій вирощування баштанних культур

1

Вивчення системи технологій вирощування сільськогосподарських культур доцільно проводити за такою методикою: 1) економічне значення; 2) ботанічна характеристика та біологічні властивості; 3) сорти та гібриди; 4) місце в сівозміні (попередники); 5) основний та передпосівний обробіток ґрунту (строки, глибина, способи тощо); 6) внесення добрив; 7) сівба (підготовка насіння, строки, способи тощо); 8) заходи догляду за посівами та захисту рослин; 9) збирання врожаю; 10) зберігання врожаю.

Зернові культури вирощують для отримання зерна. Вони є основною групою сільськогосподарських культур, які залежно від використання, ботаніко-морфологічних ознак і біологічних особливостей поділяються на:

1) зернові злаки хлібні (хліба);

2) зернові бобові;

3) інші зернові культури.

До зернових хлібних культур належать пшениця, жито, ячмінь, овес, тритикале, кукурудза, просо, сорго, рис, гречка.

Із зерна цих культур виробляють основні продукти харчування – хліб, хлібобулочні і кондитерські вироби, макарони, вермішель, локшину, крупи та інші вироби, середньорічне використання яких у різних країнах становить від 80 до 150 кг на душу населення. Близько половини світового виробництва зерна використовується для кормових цілей, як концентрований корм для сільськогосподарських тварин. Кормову цінність мають солома і полова зернових. Зернові культури використовують також на зелений корм і силос, є сировиною для промисловості. Із зерна виробля­ють декстрин, крохмаль, спирт, пиво, олію, глюкозу тощо. Зерно добре транспортується і зберігається, що дає змогу створювати за­паси продовольства на тривалий період.

Зернові хліба умовно поділяють на дві групи:

1) справжні хліба (або хліба першої групи);

2) просовидні (або хліба другої групи).

Хліба першої групи (пшениця, жито, тритикале, ячмінь, овес) – холодостійкі рослини, представлені озимими і ярими формами, є рослинами довгого світлового дня, менш вимогливі до тепла, світла і більш вимогливі до вологи, ніж хліба другої групи.

Хлібні злаки поділяють на:

1) озимі та 2) ярі.

Озимі злакові рослини мають велике економічне значення.

До озимих хлібів відносять озиму пшеницю, озиме жито, озимий ячмінь та тритикале. Ці культури для нормального розвитку потребують, щоб їх висівали наприкінці літа – на початку осені. У тому випадку, коли озимі висіваються навесні без проходження стадії яровизації, вони лише кущаться, не утворюючи ні соломини, ні колоса. Стадія яровизації проходить при пониженій температурі в межах 0... +10°С протягом 1-2 місяців, залежно від сорту.

Порівняно з ярими озимі сільськогосподарські культури мають деякі переваги.

– восени у них формується кілька бічних пагонів та добре розвинена коренева система;

– навесні вони раніше починають вегетацію і краще використовують ранньовесняні запаси вологи;

– маючи краще розвинену кореневу систему, вони менше зазнають впливу літніх суховіїв, що забезпечує їх вищу врожайність;

– озимі культури раніше дозрівають, тому є цінними попередниками для більшості сільськогосподарських культур;

– навесні ці культури найраніше використовують на зелений корм тваринам.

Однак біологічні особливості озимих культур обмежують їх поширення. В регіонах, де зимові умови дуже суворі, посіви озимих зріджуються або гинуть. Зерно озимих культур також відзначається високою якістю.

Озимі зернові культури повинні мати високі зимо- і морозостійкість. Основними причинами пошкодження і загибелі озимих є вимерзання, льодяні кірки, випрівання, випирання, вимокання, грибні захворювання тощо.

Озима пшениця. Серед озимих культур, які вирощуються в Україні, велике продовольче і кормове значення має озима пшениця. Основне призначення озимої пшениці – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки.

Озима пшениця – це однорічна рослина, вегетаційний період якої триває більше року. Найбільше поширення у виробництві мають два види пше­ниць: тверда і м’яка. Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

В Україні вирощується біля 70 сортів озимої м’якої і 7 сортів твердої пшениці, серед них Іванівська остиста, Альбатрос Одеський, Безостий 1, Донецька 46 та 48, Обрій, Айсберг Одеський, Дніпряна, Мрія, Баруста та ін.