Тема 17. Пожежна безпека об’єктів енергетики

Лекція 6

Пожежна безпека тес

Література

1. О.П. Михайлюк, В.В. Олійник та ін. Пожежна безпека об'єктів підвищеної небезпеки: навчальний посібник. – Х.: НУЦЗУ, 2010. – 249 с.

2. Правила пожарной безопасности в компаниях, на предприятиях и в организациях энергетической отрасли Украины. НАПБ В.01.034-2005/111.- Киев. Энергоперспектива.- 2005.

3. НАПБ 05.028-2004. Протипожежний захист енергетичних підприємств, окремих об’єктів та енергоагрегатів. Інструкція з проектування та експлуатації. Мінпаливоенерго України .2004.

4. Правила пожежної безпеки в Україні. "Укрархбудінформ" 2004.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

ВСТУП 10 хв.

1.Особливості технологічного процесу виробництва

електроенергії на ТЕС. 20 хв.

2. Пожежна небезпека ТЕС. 20 хв.

3.Протипожежний захист ТЕС . 20 хв.

Висновки 5 хв.

Завдання на самопідготовку 5 хв.

1. Особливості технологічного процесу виробництва електроенергії на тес.

Електроенергетика є одним з основних "стовпів" сучасної промисловості. Вона поєднує всі процеси генерування, передачі, трансформації і споживання електроенергії. Містить у собі теплові, гідравлічні, атомні електростанції і теплові мережі країни, об'єднані в енергетичні системи, що є базою електрифікації і теплофікації всіх галузей народного господарства і побуту населення На долю України в минулому десятилітті приходилося 17% загальносоюзного виробництва електроенергії.

Основні потужності країни зосереджені на електростанціях виробничих енергетичних об'єднань; у країні діє об'єднане диспетчерське керування енергосистемами.

При виробництві електричної енергії в енергокомплексі задіяні електростанції, енергосистема і споживач енергії (мал.1).

Електричні мережі й енергосистеми включають високовольтні лінії електропередачі (довжиною більш 120 тис. км повітряних ліній напругою понад 35 кВт), підстанції високої напруги і розподільні електричні мережі (довжина більш 900 тис. км).

Електрифікація є головним постачальником електроенергії для промисловості.

Електрична станція являє собою енергетичне підприємство на якій енергія природних джерел перетворюється в енергію електричного струму. Звідси електроенергія видається споживачам через ряд електроустановок, на яких відбувається її подальше перетворення і розподіл. Електричний спосіб передачі і розподілу енергії є найбільш поширеним.

Основне енергосилове устаткування станції — первинні двигуни — парові турбіни або гідротурбіни,, що утворюють разом з генераторами турбо- або гідроагрегати.

Основний ресурс для вироблення електроенергії — паливо: вугілля, мазут, сланці, природний і доменний газ.

До нетрадиційних джерел електроенергії відносяться сонячні, геотермальні, вітрові і приливні.

Сонячна електростанція (СЕС). Першу СЕС збудовану в Криму. Її потужність 5 МВт. Висота центральної вежі СЕС разом із парогенератором – 89 м. Для отримання водяної пари на сонячній СЕС воду нагрівають енергією Сонця. На вистоі 78 м поміщено казан, на який подають сонячну енергію дзеркальні геліостати. Площа всіх дзеркал дорівнює 40000 кв.м.. Пара, утворена в казані в процесі нагрівання води, має температуру 225 С і тиск 2,6 МПа. Цих параметрів досить для руху турбін, а з нею і ротора генератора, який завершує цикл перетворення енергії на електричну. Кожне дзеркало обертається навколо вертикальної та горизонтальної осей.

Вітрова електростанція. Запаси вітрової енергії безмежні. Перша в світі ВЕС збудована в 1931 році в Криму. Її потужність – 100 кВт. Дослідження останніх років показали, що вартість виробленої енергії на ВЕС нижча, ніж на інших. ККД сучасних вітродвигунів – 45 %.

Складовою частиною ВЕС є вітрове колесо, яке обертається під дією сили вітру. Це колесо розташоване на валу, який передає обертання колеса електричному генератору, де виробляється електроенергія.

Якщо на ГЕС та ВЕС енергію води та вітру перетворюють зразу на електроенергію, то на інших спочатку отримують пару або газ, а вже потім електроенергію.

Електростанції поділяються на:

— газотурбінні;

• теплові турбінні;

• гідравлічні;

— дизельні;

— атомні;

— ТЕЦ.

Теплові електростанції (ТЕС) є основною базою виробництва електроенергії. До найбільших ТЕС відносяться: Запорізька (3,6 млн, квт), вуглегірська (3,6 ), Криворізька (3,0), Зміївська і Бурштинська (по 2,4), Придніпровська (1,9), Луганська і Старобешівська (по 2,0) та інш.

Гідроелектростанції (ГЕС) представлені каскадом електростанцій на Дніпрі (Дніпрогес (1478 МВт), Каховська (350 МВт), Дніпродзержинська (350 МВт), Кременчуцька (625 МВт), Київська (551 МВт), Канівська (420 МВт)) і електрокомплексом на річці Південний Буг (Південно-Українська, Ташликська» Костянтинівська).

Складовими частини ГЕС є гребля, яка затримує воду у водосховищі, гідротурбіна та електричний генератор. Енергія води, яка падає з висоти понад 200 м на лопати турбіни в електричному генераторі, перетворюється на електричну енергію.

Крім ГЕС є гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС), які вночі нагромаджують електроенергію, що виробляють інші електростанції, а на час “пік” віддають її. Перша ГАЕС побудована на Дніпрі.

За встановленою потужністю розрізняють ГЕС велику (потужні) (понад 250 МВт), середні (до 25 МВт) і малі (до 5 МВт).

На ГЕС застосовують два типи турбін: радіально-осьові і поворотно-лопаткові (це так названі реактивні турбіни). Більш широке застосування знаходять турбіни з поворотними лопатками (число лопат - 10-30-). Основна частина турбіни - робоче колесо, де енергія водяного потоку перетворюється в енергію обертання, передану через вал ротору електричного генератора.

Розглянемо ТЕС.

Найбільш розповсюджений тип теплової електростанції — ДРЕС (державна районна електростанція), що представляє конденсаційну станцію, на якій пара, що відробила, викидається в конденсатор,

ДРЕС споруджується поблизу місць перебування паливних енергоресурсів на віддаленні від промислових центрів. Застосування трубопроводів для далекого транспортування газу і мазуту дозволяє наблизити такі електростанції до споживача.

Одиничні потужності парових турбін і турбогенераторів досягають 500 - 800 МВт.

ГРЕС видають електроенергію тільки на підвищеній напрузі і по високовольтних лініях електропередачі в енергосистеми.

Наступний тип теплових станцій —- ТЕЦ — теплоелектроцентралі з комбінованим виробленням теплової й електричної енергії. При установці турбін з відбором або протитиском використовується тепло відпрацьованої пари за рахунок чого ТЕЦ може, крім електроенергії, давати теплову енергію у виді пари або гарячої води для промислових цілей і опалення.

Видача електроенергії від ТЕЦ до споживачів звичайно виробляється по кабельних лініях на генераторній напрузі.

Теплофікація дозволяє за рахунок комбінованого вироблення теплової й електричної енергії на теплоелектроцентралях (ТЕЦ) забезпечити централізоване постачання промислових підприємств і великих міст, досягти значної економії палива. У 1983 р. сумарна встановлена потужність ТЕЦ складала понад б млн. квт.

Об'єднання електростанцій в енергосистеми дозволяє поліпшити роботу всіх електростанцій і споживачів.

Технологічний процес вироблення електроенергії на об'єктах енергетики є складним і небезпечним.

Розглянемо особливості ТП виробництва електроенергії на ТЕС.

На теплових електростанціях як паливо застосовується вугілля, торф, сланці, рідкі нафтопродукти» газ і т.д.

Паливо, що надходить на електростанцію, проходить підготовку і подається в топку. Підготовка твердого палива (вугілля) полягає в його здрібнюванні до пилу в дробильному корпусі, потім пил направляється в бункери пилу по пилопроводам за допомогою вентиляторів, далі пилеповітряна суміш по пилопроводу нагнітається гарячим повітрям у топку казана, де спалахує. У трубопроводах казанів нагрівається вода до одержання пари, яка потім надходить у пароперегрівник, де нагрівається до температури близько 560⁰ С и тиску 250 атм. Під таким тиском і температурою пара надходить на лопатки турбін і обертає їх. Турбіна жорстко закріплена з генератором і збудником, відбувається перетворення механічної енергії в електричну.

Збудник дає постійний струм в обмотку обертового ротора синхронного генератора, у якому магнітні силові лінії наводять едс. Вироблювана електроенергія по шинопроводам подається в силові трансформатори, а від них - по лініях електропередач до споживача.

Основна споруда ТЕС - це головний корпус, у якому розміщаються бункерне відділення (у газо-мазутних ТЕС відсутнє), казанове відділення і машинний зал. До головного корпуса примикає будівля, де розміщений головний щит керування і розподільний пристрій генераторної напруги. Ця будівля з'єднується з головним корпусом перехідним містком. Розподіл електроенергії до споживачів відбувається за допомогою відкритих розподільних пристроїв (ВРП) і підстанцій. Пристрої по прийому, зберіганню, підготовці і транспортуванню палива складають паливне господарство.

Основні спорудження ТЕС розглянемо на прикладі Зміївської ДРЕС.

Зміївська ДРЕС розташована в Харківській області в Зміївському районі в напрямку автодорога Зміїв — Балаклея.

Установлена потужність електростанції 2400 МВт. В експлуатації знаходиться 6 енергоблоків по 200 МВт і 4 енергоблоки по 300 МВт.

На території розташовані:

1, Головний корпус з відкритим розподільчим пристроєм 330/110 кВт. Довжина 456 м; ширина 96 м; висота машинного відділення 28 м; казанового — 56 м.

Розташовані:

— турбіни К-200-130; — центральний щит керування.

— генератори 200 МВт;

— турбіни К-300;

— генератори 300 МВт.

Поза приміщенням розміщені блокові трансформатори, у яких знаходиться від 35 до 74 т трансформаторної масла.

У маслобаках турбін від 28 до 36 т масла.

У маслостанціях кульових барабанних млинів — по 2,3 т масла.

У системах охолодження генераторів використовується водень (70 – 75 куб. м).

2. Службовий корпус.

3. Об'єкти паливопостачання - 2 склади газорозподільний пункт і пропускний пункт,

4. Мазутогосподарство— мазутонасосна 1 (зливна естакада, 2 підземних резервуари) і мазутонасосна 2 (8 резервуарів).

5. Об'єкти вуглеприготовления — вагоноперекидач, галереї паливоподачі, бункери і живильники сирого вугілля, кульові барабанні млини, бункери пилу,

6. Об'єкти хімводоочистки, майстерні, ацетиленова і киснева станція.