Лекційне заняття № 14

Змістовий модуль ІV. Особливості викладання ІМ

Тема: Методи навчання іноземних мов

Кількість навчальних годин: 2

Мета, завдання лекції: ознайомити студентів з методи навчання іноземних мов.

Опорні (ключові) поняття: методи навчання іноземних мов.

Міжпредметні зв’язки: педагогіка

Обладнання: таблиці, плакати

Література:

а) основна

• Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Підручник / Кол.авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002.

б) додаткова

• Ветохов A.M. Взгляд С.Крашена на условия овладения вторым языком //Іноземні мови. - 1999. - № 4. - С. 14-16.

• Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови //Переклад та адаптація Л.В.Биркун. - Oxford Univ. Press, 1998. - 48 с. Миролюбов A.A. История отечественной методики обучения иностранным язы­кам. - М.: СТУПЕНИ, ИНФРА. - М., 2002. - 448с.

• Основные направления в методике преподавания иностранных языков в XIX-XX вв./Под ред. И.В.Рахманова. - М.: Педагогика, 1972.-318с. Павловская И.Ю. Методика преподавания иностранных языков (курс лекций на английском языке): Обзор современных методик преподавания. - СПб.: Изд-во С.-Петерб.ун-та, 1999. - 140с.

• Першикова О.О. З історії розвитку соціокультурних аспектів вивчення іноземних мов у Європі //Іноземні мови. - 1999. - № 4. - С.16-20.

• Петрова Т.М. Гуманістичні ідеї "Руху Реформи" кінця XIX - початку XX століття в методиці викладання іноземних мов //Іноземні мови. - 2000. - № 1. - С. 49-52. Раушенбах В.Э. Краткий обзор основных методов преподавания иностранных языков с I по XX век. - М.: Высшая школа, 1971. - 111с.

• Рахманов И.В. Очерк по истории методики преподавания новых западно-евро­пейских языков.-М.: Гос. учебно-пед. изд-во Мин-ва просвещения РСФСР, 1947. -196с.

• Хоменко Л.Я. Педагогіка Френе у навчанні іноземної мови //Іноземні мови. -2000. -N92.-C. 19-21.

• Brumfit Ch. J. Communicative Methodology in Language Teaching. - Cambridge Univ. Press, 1990.-166 p.

• In-Service Curriculum and Development Course for English Language Teachers. Trainer's Guide. - K.: Ленвіт, 2002. - P. 20-38.

• Larsen-Freeman D. Techniques and Principles in Language Teaching. - Oxford Univ. Press, 1986.-142 p.

• Richards J.C., Rodgers Th.S. Approaches and Methods in Language Teaching. -Cambridge Univ. Press, 1991. - 170 p.

• Статті з журналу "Іноземні мови".

• Статті з журналу "Іноземні мови в навчальних закладах".

План і організаційна структура лекції:

1. Класифікація методів навчання іноземних мов.

2. Перекладні методи.

3. Прямі методи.

4. Усний метод Гарольда Пальмера.

5. Методична система навчання читання Майкла Уеста.

6. Аудіо-лінгвальний метод.

7. Аудіо-візуальний метод.

8. Сугестивний метод.

9. Комунікативний метод.

10. Метод повної фізичної реакції.

11. Драматико-педагогічний метод.

12. "Мовчазний" метод.

13. Груповий метод.

Зміст лекційного матеріалу:

 Інформація про вивчення іноземних мов дійшла до нас з часів глибокої давнини. Ще в епоху розквіту культури в Стародавньому Єгипті, Греції, Римі іноземні мови мали практичне та загальноосвітнє значення завдяки жвавим торговельним та культурним зв'язкам між цими країнами. Роль іноземних мов не слабшала і в період середньовіччя, про що свідчать літературні пам'ятники того часу та лексичні запозичення, відображені у словниках західноєвропейських мов. Спочатку грецька мова, а пізніше латина були тими основними іноземними мовами, яких навчали приватне та у школах. Проте жодна з іноземних мов не відігравала в Європі на протязі всієї історії розвитку її культури тієї виключної ролі, яку мала латинська мова протягом майже п'ятнадцяти століть. Будучи мовою церкви, науки та дипломатії, вона в епоху гуманізму претендує на світову першість і стає одним із основних предметів шкільного навчання. Лише в умовах зміцнення та подальшого розвитку національних мов у Західній Європі латинська мова поступово втрачає своє практичне значення, зберігаючи, однак, протягом довгого часу провідне положення як один із основних загальноосвітніх предметів у середній школі.

1. Оскільки термін «метод» має різне тлумачення, класифікація методів навчання викликає певні труднощі, тому що в основі їх назв лежать найрізноманітніші ознаки. В залежності від того, який аспект мови переважає у навчанні, метод має назву граматичного чи лексичного. Згідно з тією роллю, яку відіграють рідна мова та переклад у процесі навчання іноземних мов, методи діляться на перекладні та безперекладні (прямі). Назва методу може бути зумовлена видом мовленнєвої діяльності, що складає мету навчання, у зв'язку з чим розрізняють усний метод та метод навчання читання. У назві методу може відбиватися спосіб розкриття значень іншомовних слів: прямий (безперекладний) і непрямий (перекладний), а також головний канал надходження іншомовної інформації: візуальний, аудіо-візуальний; зв'язок методу навчання з психічними процесами оволодіння іноземною мовою: свідомий та інтуїтивний, штучний та природний. Відомі методи, які були названі іменами їх авторів — методи Берліца. Гуена, Пальмера, Уеста, Фріза, Ладо, Лозанова, а також методи, в яких зафіксовано фактор часу: короткочасний, інтенсивний або певні психологічні феномени: методи релаксопедії, гіпнопедії, сугестопедії, активізації резервних можливостей особистості. В залежності від способів організації матеріалу та використання специфічних допоміжних засобів методи мають також відповідні-назви: метод програмованого навчання, метод з використанням ЕОМ і т. ін.

Історія методики навчання іноземних мов завжди була орієнтована на пошуки найбільш раціонального методу навчання. Вважається, що найдревнішим був натуральний метод, згідно з яким іноземна мова засвоювалась так, як дитина засвоює рідну мову - шляхом наслідування (імітації) готових зразків, багаторазового повторення їх та відтворення нового матеріалу по аналогії з вивченим.

Кожен метод має властиві йому позитивні та негативні сторони і за певних умов має свою об'єктивну цінність. Проте у всі часи методи, що використовувались в різних навчальних закладах, перебували в найбезпосереднішій залежності від соціального замовлення суспільства, яке впливало на мету і зміст навчання іноземних мов і навіть на вибір тієї чи іншої мови. Так, якщо в епоху гуманізму та Відродження класичні "мертві" мови і, в першу чергу, латинська відігравали роль засобу живого спілкування і використовувалися церквою, дипломатією, наукою, то у XVIII сторіччі у зв'язку зі зміцненням національних мов і розширенням міжнародних зв'язків латинська мова втратила свій колишній статус і стала переважно атрибутом освіченості та вченості. Зміни політичного, економічного, соціального та культурного характеру неминуче привели до витіснення мертвих класичних мов сучасними західноєвропейськими мовами: французькою (XVIII ст. - XIX ст.), німецькою (перша половина XX ст.) та англійською (XX ст.) з сьогоднішнім бумом американського варіанта англійської мови у зв'язку з широким розповсюдженням північноамериканської цивілізації (друга половина XX ст.).

Різні історичні періоди розвитку суспільства характеризуються певними методами навчання: в період Відродження переважав граматико-перекладний метод, в період інтенсивного розвитку капіталізму і міжнародних зв'язків, починаючи з кінця XIX ст. — прямий та усний метод; у період виникнення технічних засобів навчання у XX ст. — аудіо-візуальний, метод програмованого навчання, з використанням ЕОМ і комп'ютерів та ін.