Тематичний план серії уроків у 2-му класі

№ циклу уроків	Практичні задачі	Матеріал для спілкування					Обладнання	Домашнє завдання
		фонетичний фонетичний	лексичний	граматичний	графічний	аудитивний
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Примітка. У сьомій графі зазначається автентичний аудитивний матеріал (римування, лічил­ка, пісня, діалог серії "Джазові наспіви" тощо) безвідносно до обладнання, яке є носієм відповідної автентичної інформації. А в графі "Обладнання" дається перелік усіх засобів навчання: технічних і нетехнічних.

Як бачимо, на відміну від схем тематичного планування серії уроків в основній школі, у наведеній вище схемі відсутні графи: 1)тема, підтема, 2) тип уроку, 3) види мовленнєвої діяльності. Чому? Дамо наші пояснення.

Почнемо з того, що необхідність у визначенні теми і підтеми відпадає тому, що провідним засобом організації раннього шкільного навчання упродовж пропедевтичного періоду є навчальна ситуація. На її наявність має вказувати формулювання практичної задачі (задач) уроку.

Як відомо, загальноприйнятим у сучасній методиці є поділ уроків на два основних типи. Урок, на якому має місце ознайомлення з новим мовним матеріалом, трену­вання з метою його використання в аудіюванні, говорінні, читанні і письмі, а також певний обсяг практики на основі засвоєного матеріалу, відносять до мовленнєвих комбінованих уроків. А уроки практики у мовленнєвій діяльності, які спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь, вважають власне мовленнєвими уроками.

Відсутність визначення типу уроку у схемі тематичного планування для пропедевтичного курсу зумовлена тим, що в чистому вигляді уроки мовленнєвої практики не є методично доцільними для цього періоду. Учні до цього ще не готові, бо їхні мовленнєві автоматизми знаходяться на стадії становлення. Вони вимагають постійного підживлення. Тому навіть на завершальних уроках навчального циклу, які в основній школі зазвичай плануються як власне мовленнєві, практиці учнів у мовленнєвій діяльності має передувати необхідна кількість тренувальних вправ, котрі готують їх до самостійної комунікативної діяльності в ситуаціях, що пропонуються. Отже за своєю методичною сутністю всі уроки пропедевтичного періоду можна кваліфікувати як мовленнєві комбіновані уроки з домінантою тренування або домінантою мовленнєвої практики.

Поступово на основному та завершальному етапах початкового курсу (3-й і 4-й класи) учні оволодівають певним рівнем мовної, мовленнєвої, соціокультурної компетенцій. У них збільшується обсяг висловлювання на основі прослуханої або прочитаної інформації, яка має певне тематичне забарвлення. Все це зумовлює важливість тематично-ситуативної організації навчального матеріалу за видами мовленнєвої діяльності та уможливлює виокремлення типів уроків за визначеними вище ознаками. Тому тематичне планування у 3-му і 4-му класах більше відповідає методичній сутності цього поняття. Воно може запроваджуватися за схемою, в якій передбачається визначення теми/підтеми, навчального циклу, типу кожного уроку його практичних задач, мовного матеріалу, видів мовленнєвої діяльності, обладнання уроку та домашнє завдання. При цьому обладнання на всіх етапах початкового курсу має включати набір касет з автентичним навчальним матеріалом, картки миттєвого пред'явлення, малюнки, іграшки (особливо демонстраційні ляльки і телефони для навчання дистантної діалогічної взаємодії), маски для перевтілення дітей в казкових персонажів, які готують учні, пальчикові ляльки тощо. Бажаним є застосування відеоматеріалів та комп'ютерних програм.

Щодо домашнього завдання зазначимо, що найбільш успішно воно програмується за допомогою робочих зошитів у межах проектної роботи: індивідуальної парної, групової.

Звичайно, обладнання має відповідати задачам уроків. А домашнє завдання має бути підготовлено логікою проведеного уроку.

У тематичному плані надзвичайно важливою є графа "Задачі уроку". Вона зумовлює зміст усіх інших граф тематичного плану, впливаючи на динаміку навчання. Іншими словами, на таку організацію навчального процесу, при якій задача, яка була вирішена на попередньому уроці (уроках), стає засобом для досягнення більш складної задачі на наступному уроці. При цьому перехід задачі в засіб показує еволюцію становлення навичок і вмінь в рамках конкретного навчального циклу, що має своє відображення у формулюванні задач конкретного навчального циклу.

Так, стосовно навчання учнів четвертого класу діалогічного мовлення із застосу­ванням діалогу-зразка упродовж трьох уроків одного тематичного циклу проявом зазначеної вище закономірності переходу задачі в засіб вдосконалення мовлення може бути вирішення таких практичних задач:

• ознайомити учнів із діалогом-зразком (наприклад: "Let's talk about a pen-friend' або: "Let's make lunch together") і навчити прийомів його драматизації;

• навчити учнів модифікації (перебудови) діалога-зразка "...";

• навчити учнів діалогічної взаємодії в ситуації "..." за структурою базового діалогу "..."

При такому плануванні кожний новий урок зберігає і розвиває елементи попереднього і тим самим забезпечує нову, більш високу якість мовленнєвих умінь учнів. При цьому виключається шаблонність у проведенні уроків. Кожний урок в системі уроків тематичного циклу відрізняється від іншого (інших) своїми задачами, змістом і структурою. Однаковими за цими параметрами можуть бути лише заключні уроки, на яких підбиваються підсумки досягнутого рівня володіння мовленням на кінець півріччя. Ці уроки бажано проводити у формі суспільного огляду знань "Що ми вміємо робити англійською".

Таким чином, на відміну від календарно-річного плану, тематичний план озброює вчителя ясною перспективою навчальної діяльності в межах кожного навчального циклу і сприяє раціональній послідовності засвоєння навчального матеріалу для досягнення цілей відповідної системи уроку в цілому і конкретних задач уроків, зокрема. А ця обставина є методично цінною для складання плану кожного окремого уроку.