Структура уроку іноземної мови

Аналізуючи структуру уроку, необхі­дно звернути увагу на те, що процес актуалізації опорних знань теж може мати кілька форм, що є важливим при побудові уроку. Це:

• актуалізація певного чуттєвого досвіду, досвіду навчання (скажімо, опорні знання з граматики, засвоєні на попередніх етапах);

• перевірка домашнього завдання — у ході поступового засвоєння нової теми;

• граматичний розбір;

• створення проблемної ситуації тощо.

Будуючи урок, важливо не намага­тися скоротити шляхи до розуміння нового матеріалу. Навпаки, учнів у нові знання треба вводити поступово, щоб логіка засвоєння нового не пору­шувалася. Щодо формування умінь і навичок, то успіху можна досягти, якщо розмішувати завдання за прин­ципом зростання їх складності:

Форми та методи навчання мають відображати такі аспекти:

• по-перше, чи досить вдало вчитель поєднує масове навчання з груповим або індивідуальним;

• по-друге, якому саме типу навчан­ня педагог віддає перевагу: проблемно­му чи програмованому, репродуктивно­му чи пошуковому.

Ці аспекти пов'язані між собою, тому численні їх взаємодії дуже цікаві й важливі для навчання.

Оцінювання знань учнів повинно містити в собі реальну картину ставлен­ня вчителя до права кожного учня от­римувати знання, уміння і навички на рівні державних стандартів якості.

Домашнє завдання слід орієнтувати на такі моменти:

• чи добре воно підготовлене ходом уроку;

• чи не перевантажує учня обсягом роботи;

• чи становить 25—30% від загаль­ного обсягу теми, адже часто буває, що, не встигнувши зробити заплановане на уроці і намагаючись це все ж таки ви­конати, учитель перекладає цю ношу на учня, перевантажуючи його, що, безу­мовно, завдає шкоди здоров'ю дітей.

У структурі уроку виділяється початок, основна частина та кінець уроку. До основних компонентів по­чатку уроку належать організаційний момент та фоне­тична або мовленнєва зарядка. Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію хлау до активної ро­боти та створення іншомовної атмосфери.

До організації класу належать:

• вітання;

• приведення учнів до готовності співпрацювати;

• повідомлення мети уроку.

До мовленнєвої зарядки належать:

• аудіювання учнями коротких оповідань або жарту;

• бесіди за певними ситуаціями, які не повинні бути стереотипними (наприклад, про погоду).

• розучування вірша, прислів'я, римівки;

• фонетичні зарядки;

• політінформації тощо.

Під час проведення мовленнєвої зарядки потрібно уникати одноманітності, бо це не сприяє розвитку інте­ресу до вивчення іноземної мови.

Основна частина уроку включає такі компоненти:

• введення нового матеріалу;

• тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні;

• практику в мовленнєвій діяльності;

• узагальнення засвоєного;

• контроль мовленнєвих умінь і навичок.

Провідними компонентами основної частини уро­ку є тренувальні вправи та практика в мовленнєвій діяльності.

Компонентами кінця уроку є повідомлення домаш­нього завдання та підведення підсумків уроку.

У структурі уроку є постійні та змінні компоненти.

До постійних компонентів належать:.

• організаційний момент

• фонетична, або мовленнєва зарядка;

• практика в мовленні;

• поточний контроль;

• повідомлення домашнього завдання;

• підбиття підсумків уроку.

Змінні компоненти уроку:

• введення нового матеріалу;

• тренування в мовленні;

• тематичний, підсумковий контроль

Частини уроку	Компоненти уроку	Постійні компоненти	Змінні компоненти
І	Початок уроку •Організаційний момент. •Мовленнєва / фонетична зарядка	+ +
II	Основна частина уроку •Подача нового матеріалу •Тренування в мовленні •Практика в мовленні •Систематизація вивченого •Контроль навичок та вмінь: поточний; тематичний; підсумковий	+	+ + + + +
III	Заключна частина уроку •Повідомлення домашнього завдання •Підбиття підсумків уроку	+ +

Таким чином, врахування вчителями всіх цих ас­пектів сприятиме успішному оволодінню іноземною мовою.